Клімат є одним з основних факторів, що визначають можливість культури винограду і впливає на його ріст, розвиток і плодоношення.

Для винограду мало придатні суворий клімат північних районів, а також тропічний клімат. Найбільш сприятливий для винограду помірний, теплий і субтропічний клімат, який властивий районам поширення винограду в дикому вигляді.

Головними елементами клімату є світло, температура, вологість.

Світло має величезне значення в житті рослини (фотосинтез, транспірація, геліотропізм). Сонячне світло включає теплові, світлові та хімічні промені.

Фізіологічна радіація, т. Е. Радіація, засвоюваних рослиною (інфрачервоні промені рослиною чи не поглинаються), неоднакова. У лісових порід, що мають на гектар лісу 7-12 га листкової поверхні, фізіологічна радіація становить 90%, а коефіцієнт використання фізіологічної радіації всього близько 3%.

У винограду на гектар насаджень припадає приблизно 2-5 га листкової поверхні. Поглинання фізіологічної радіації виноградниками становить менше 50%, тому що значна частина сонячних променів падає в міжряддях на землю.

Дослідження Іванова та інших фізіологів показали, що світла навіть на далекій півночі (Шпіцберген) цілком достатньо для отримання рослинами на гектарі 5 000 кг воздушносухого органічної речовини. Отже, світлові умови в районах культури винограду, в тому числі і в північній зоні, сприятливі. Треба тільки вміло ними користуватися.

Виноград - світлолюбна рослина. При недостатньому освітленні листя у винограду збільшуються, забарвлення їх стає інтенсивнішим; при значно ослабленому освітленні подовжуються міжвузля, зменшуються листя, пагони стають етіолірованнимі; вони не закладають плодові почкп і не розвивають нормальні суцвіття і грона. Тому розміщення рядів винограду і пагонів і інші прийоми, спрямовані на краще використання світла, мають велике значення.

Зміна дня і ночі є необхідною умовою для нормального розвитку винограду. Досліди по фотоперіодизму (Я. І. Потапенко, Е. І. Захарова та ін.) Показали, що в умовах довгого північного дня виноград тривало вегетирует, дає довгі, погано визріваючі пагони. При штучному укорочуванні дня пагони ростуть менш інтенсивно, визрівають раніше і краще. При короткому дні відбувається також більш потужний розвиток коренів. Сорти винограду південного походження сильніше реагують на вкорочення дня, ніж північні. Багато сортів північного походження майже не відкликаються на скорочення дня.

Довжина дня не має істотного значення для дозрівання винограду, так як при достатній кількості тепла виноград чудово дозріває в теплицях навіть в Хибинах (68 ° с. Ш.).

Температура повітря найбільш сильно впливає на виноградну лозу. Вимоги виноградної лози, як щодо напруги температури, так і кількості тепла різні в різні періоди вегетації.

Вегетація починається, як було сказано, в залежності від виду і сорту винограду, при середньодобовій температурі 6-12 ° тепла. Швидке зростання, формування квіток і закладка плодових бруньок відбуваються при температурі 25-30 °.

Напруга температур в період дозрівання визначає якість винограду. При температурі 28-32 ° процес дозрівання йде швидко, накопичується багато цукру і значно знижується кислотність. При "нижчих температурах (нижче 16-14 °) ягоди достигають дуже повільно.

Пояснюється це тим, що інтенсивність асиміляції і дихання залежить, за інших необхідних умов, від температури. Тому в південних районах виноградний сік виходить більш солодким і менш кислим. Навпаки, в північних районах, при більш низьких температурах сік виходить менш солодким і більш кислим.

Для характеристики теплових умов того чи іншого періоду року і району зазвичай користуються середньомісячними температурами, виведеними з середньодобових температур. Для більш повної картини, поряд з середньодобовою температурою, слід вказувати максимальну і мінімальну температуру вдень і вночі.

Крім того, окремі періоди характеризують за сумою середньодобових температур. Цей метод, незважаючи на його недоліки, отримав у виноградарстві широке застосування і служить для порівняльної характеристики окремих районів виноградарства.

Зазвичай підраховують суми активних температур (по Селянинова). Активними називаються температури вище біологічного нуля. У сортів винограду (В. вініфера) біологічний нуль встановлений в 10 ° (початок розпускання бруньок). Все середньодобові температури, рівні 10 ° і вище, складають за період з весни до осені і отримують суму температур за вегетаційний період для даного місця і року.

Напруги температури і сума температур в південних районах зазвичай бувають вище необхідних. Вивчення різних сортів винограду в північних районах виноградарства дало можливість встановити, що для дозрівання сортів різних термінів дозрівання потрібні такі суми температури за вегетаційний період (по Ф. Ф. Давітая):

Крім визначення суми температур за вегетаційний період за середньодобовими температур (від біологічного нуля), користуються фенологічних даними. Вегетаційний період в цьому випадку вважається від розпускання бруньок до повної зрілості винограду. На підставі фенологічних і метеорологічних даних в ряді районів північного виноградарства були встановлені (М. О. Лазаревський) такі суми температур для винограду.

Таблиця 4. Суми температур для різних груп сортів винограду

Само собою зрозуміло, що зазначені суми температур необхідні рослині при послідовному і певному зміні напруги середньодобових температур. Для виноградного рослини в річному циклі потрібен і період знижених температур, приблизно збігається з періодом глибокого спокою.

У практиці тепличної культури винограду добре відомо, що для отримання наступного року хорошого врожаю необхідно поступове зниження температури і лише після листопаду і періоду спокою можна поступово підвищувати температуру відповідно до вимог виноградного рослини.

Несприятливий вплив температур на виноград в різні періоди життя рослини проявляється в різному ступені. Молоді сіянці більш схильні до несприятливого впливу середовища, ніж старі, плодоносні рослини. У період вегетації рослини це дія проявляється більш сильно, ніж в період спокою. У період росту пагонів несприятливі температури нижче 10-12 °, в період цвітіння нижче 15 °, в період дозрівання нижче 16-17 °. При температурі повітря вище 40 ° відбувається пожовтіння країв листя і потім всієї пластинки, ягоди стають коричневими, починають зморщуватися і висихати.

Шкідливий вплив температур нижче нуля на тканини рослини виражається в зволіканні води з клітин у межклетники, де вона замерзає в кристали льоду. Зневоднення і згортання колоїдів веде до відмирання протоплазми клітин.

Водоутримуюча здатність протоплазми визначає стійкість рослини до холоду. Вона залежить від товщини водопроникної оболонки, кількості гідрофільних колоїдів, концентрації клітинного соку, від наявності в клітці захисних речовин (цукру, жиру та ін.). Після розпускання бруньок тканини пагонів і листя пошкоджуються вже при температурі - 1 °. Тільки злегка набряклі нирки витримують зниження температури в 3-4 ° холоду. Суцвіття пошкоджуються при температурі 0 °. Якщо зазначені температури нетривалі (кілька годин), рослини можуть залишитися живими в разі повільного відтавання і зворотного надходження води в клітини. При швидкому відтаванні настає смерть плазми.

Набувши в період спокою виноградні рослини відрізняються значно більшою морозостійкістю, ніж вегетирующие. Однак ступінь морозостійкості протягом осені та зими змінюється в залежності від визрівання пагонів, від проходження рослиною гарту і періоду глибокого спокою.

Восени найбільш багаті захисними речовинами тканини камбію, і тому осінніми та ранніми зимовими морозами найбільш сильно пошкоджуються серцевинні промені деревини. Навесні, навпаки, камбіальні тканини раніше за інших втрачають загартування і тому вони сильно схильні до обмерзання. Восени листя пошкоджуються при температурі мінус 1-2 °, ягоди при мінус 3-4 °.

Зимові морози особливо сильно позначаються на молодий деревині - очках і пагонах. У зимовий період оченята європейських сортів винограду витримують морози в 18-20 °, пагони в 22 °. Стара деревина пошкоджується при більш низьких температурах - мінус 24-26 °. Амурський виноград витримує морози до 40 °.

Коріння європейських сортів пошкоджуються при температурі мінус 5-6 °; у амурського і деяких американських видів вони витримують температуру до мінус 10-12 ° (А. Г. Мишуренко, Д. П. Проценко). Убиті морозом коріння швидко чорніють.

Пошкодження морозами надземної частини куща проявляються по-різному.

1. При поперечному і поздовжньому розрізі вічка зелені частини центральної нирки буріють. В цьому випадку можливий розвиток бруньок заміщення. Коли побуріння захоплює і підстильний шар-подушечку нирки, вічко можна вважати мертвим.

2. На поздовжньому і поперечному зрізі втечі видно темні плями в корі і в деревині. При слабкому пошкодженні помітно лише пожовтіння шару вторинної кори.

3. На старій деревині з'являються морозобоїни, тріщини, а потім, під впливом бактерій, розростання тканин рослини (рак).

Велику небезпеку становлять коливання температури після закінчення періоду глибокого спокою. У деяких південних районах виноградарства (Молдавська РСР, Українська РСР, Ростовська область і ін.) Бувають зими з відлигами, при яких температура на поверхні грунту досягає 10 ° і вище. При таких умовах деревина втрачає загартування, після чого навіть невеликі морози в 4-6 ° для неї стають небезпечними. Плями мертвої деревини на рукавах розширюються (плямистий некроз), і утворюються кільця, в зв'язку з чим порушується сокодвижение. Крім того, відбувається слабке розвиток нирок і всихання багаторічних гілок. Це явище отримало назву сухорукавності.

Слід розрізняти три поняття, пов'язані з впливом на рослину, низьких температур:

1) морозостійкість - чуйність рослини на мінусові температури;

2) холодостойкость - чуйність рослини на знижені плюсові температури;

3) зимостійкість - чуйність рослини на сумарну дію всіх факторів зими, куди включається, крім дії морозу, випрівання очок і т. Д.

Вологість. З факторів середовища, крім світла і тепла, величезне значення має вологість. Вода - складова частина рослини; вона служить для переміщення в ньому різних речовин. Без води неможливе засвоєння рослиною з грунту поживних речовин.

Для характеристики року щодо вологості найбільш правильно опади висловлювати по фазах вегетації і окремо за період спокою восени, взимку і навесні.

Сира погода і затяжні дощі, що випали в період цвітіння винограду, перешкоджають нормальному запліднення, викликають велике осипання зав'язей і погане зав'язування ягід. Крім того, вони негативно позначаються на закладення плодових бруньок, накопиченні цукру в період дозрівання ягід і визрівання пагонів. Дощі в період дозрівання сприяють також розтріскування й гниття ягід. Всі ці умови в районах, де культура ведеться без зрошення, погіршують якість винограду і тим самим знижують якість вина. Це також спостерігається при надмірному поливі виноградників перед збором винограду. Цікаво, що в тих випадках, коли грунтові води знаходяться на глибині 1-1,5 м від поверхні грунту, шкідливий вплив надлишку вологи не позначається на рослинах.

Небажані опади також і при дозріванні столових і кішмішноізюмних сортів, так як смакові якості, транспортабельність і лежкість винограду від цього значно знижуються, вихід сушеного винограду зменшується, а сушка, яка зазвичай проводиться на сонці, стає неможливою. У кращих районах культури столових транспортабельних сортів (Ташкентська область, південні райони Вірменії та ін.), А також кішмішноізюмних сортів (Самаркандська, Кашкадарінська, Бухарская і інші області) опади у серпні і вересні майже не випадають.

Культура винограду в богарних умовах (без поливу) довела, що виноград є відносно посухостійких рослиною. Завдяки глибоко проникаючим в грунт корінням він легше переносить посуху, ніж інші культури. Однак в дуже посушливі роки виноград дає низький відсоток цукру. Так, наприклад, в 1946 р, коли вологість грунту в межах метрового шару в ряді районів наблизилася до мертвого запасу, у винограду внаслідок слабкої асиміляції спостерігалася низька цукристість, висока кислотність ягід і слабке визрівання пагонів. Пагони ж з низькою фізіологічної вологістю більш схильні до дії низьких температур взимку і вимерзають.

Тому після посушливого літа в районах, де спостерігається значне зимовий зниження температури, необхідно застосовувати осінній полив, особливо молодих посадок.

Дощі корисні для виноградників, якщо вони досить рясні. Невеликі дощі влітку приносять більше шкоди, ніж користі. Вони змочують лише поверхневі шари грунту і сприяють розвитку бур'янів і грибних хвороб. Сильні дощі в вигляді злив, часто супроводжувані вітром, завдають великої шкоди виноградникам: ламають пагони, розмивають ґрунт, особливо на схилах, і наносять її в інших місцях. Особливо корисні дощі на виноградниках в зимовий і весняний періоди до початку цвітіння і потім в період росту ягід і після збору винограду. Зрозуміло, що умови зрошення вносять великі корективи в тільки що висловлені положення про значення дощів при культурі винограду.

Корисні опади у вигляді снігу, так як, поряд зі збільшенням запасу вологи в грунті, вони захищають грунт від промерзання. Звичайно, в цьому випадку дуже важливо, щоб сніг мав достатню товщину і лежав тривалий час. Шар снігу в 5 см сприяє підвищенню температури грунту на 4 °, а в 20 см перешкоджає її промерзання.

Град випадає найчастіше в долинах річок і має місцеве значення. Проте він нерідко заподіює великі пошкодження виноградників. Збиток від граду залежить від його інтенсивності і стану рослин. Найбільш небезпечний великий, тривалий град. Великі пошкодження може заподіяти сильний град в період інтенсивного росту пагонів. Нові пагони, що розвиваються із запасних і пазушних бруньок, можуть відновити кущі, але дадуть невеликий урожай. У більш пізній час літа град ще більш небезпечний, так як він, вражаючи пагони, утворює на них так звані морозобоїни, які насилу заростають. Урожай при цьому майже повністю знищується. Листова поверхня не відновлюється. Кущі йдуть в зиму в поганому стані, що, природно, відбивається на їх зимостійкості і врожайності в наступному році.

Ранкові роси, так само як і теплі літні дощі, сприяють поширенню грибний хвороби мільдью. Крім того, краплі роси або дощу сприяють опіків листя від сонця.

Відносна вологість повітря дуже впливає на виноградна рослина. Сухість повітря викликає змикання устьиц і зменшення транспірації, внаслідок чого знижується ассимиляционная діяльність листя. При відносній вологості повітря нижче 25% відбувається висихання рідини на рильця маточки і пиляків квітки. При вологості повітря вище нормальної також зменшується транспірація. Найкраща вологість повітря для винограду 70-80%.

Різкі зміни температур, світлового режиму та вологості дуже шкідливо відбиваються на рослині, що буває, наприклад, при настанні посухи після періоду дощів або переміщенні рослин відразу з теплиці в грунт, з тінистих місць на сонячні і т. Д. Рослини, асимілюючи певні умови, пристосовуються до них, що особливо помітно виражається в певній кореляції між кореневою системою і надземною частиною куща.

Переміщенню рослин в інші умови повинна передувати поступова гарт (світлова, температурна), що викликає зміна в їх анатомо-морфологічній будові і біохімічному стані.

Істотне значення при культурі винограду має вітер. Протягом вегетаційного періоду легкий вітер сприяє змішуванню повітря на винограднику, висиханню листя і ягід після дощу, ліквідує небезпеку ураження насаджень грибними хворобами і скупчення холодного повітря при ранку, допомагає перехресному запиленню винограду.

Сильні вітри завдають шкоди виноградникам не тільки тим, що вони висушують грунт, а й механічною дією. Кущі і пагони зриваються з підпір, пагони перетіраются про дріт і ламаються. Особливо великої шкоди завдають вітри виноградникам навесні, коли пагони ще ніжні, тендітні. Гарячі вітри в піщаних районах ушкоджують піском пагони, листя і ягоди. Вітри взимку здувають сніг з грунту. Під час дощу вітер сприяє обмерзання пагонів незакритих виноградників і загибелі нирок. Вітри мають також велике значення в тому відношенні, що вони змінюють погоду, температуру повітря і його вологість.

Для боротьби з пануючими вітрами має велике значення правильний вибір ділянки, посадки захисних насаджень.

Ступінь забезпеченості виноградника світлом, теплом, вологою, а також схильність його дії повітряних мас (вітер) залежить від географічного положення ділянки. Кліматичні фактори змінюються закономірно від широти місця, від висоти його над рівнем моря. Однак ця закономірність в тій чи іншій мірі порушується через нерівномірний розподіл на землі води і суші.

Крім великих кліматичних зон (макрокліматом), пов'язаних з широтою і довготою місця, близькістю його до великих водних просторах (океан, море) або горах, зміни клімату спостерігаються в межах невеликого району або навіть ділянки (мікроклімат). Велике значення в зміні мікроклімату має рельєф місцевості, експозиція ділянки, висота ділянки над рівнем моря, близькість водойм і лісів, захищеність ділянки з півночі і сходу і т. Д.

"Рельєф місця згущує і розріджує комплекс кліматичних елементів як в цілому, так і в. Окремі складові частини його" (проф. П. Г. Шитт). Від рельєфу залежить зволоження грунту, скочування води зі схилів і скупчення її в низинах. Освітлення і прогрівання грунту залежать від експозиції схилу. Різниця в температурі і висвітленні південного і північного схилу дуже значна.

Більшість виноградників, що дають високоякісну продукцію, розташовані на схилах гір або пагорбів (Південний берег Криму, Кахетія, Імеретія і інші райони). На схилах виноградні кущі не затінюють один одного, т. Е. Отримують більше світла, краще провітрюються, менше схильні до дії заморозків.

У північних районах найкращими вважаються південні схили, де кущі знаходяться під дією прямих сонячних променів. У південних районах цілком придатні, а іноді є кращими для культури винограду північні схили.

Близькість водойм (море, озеро, ставки, річки) пом'якшує клімат і сприятливо впливає на культуру винограду. Близькість водойм, збільшуючи вологість повітря, зменшує небезпеку заморозків.

Вивчення впливу висоти місця і близькості до моря на виноград (Мускат білий) на Південному березі Криму ^* показало, що найбільш висока цукристість у винограду спостерігається на висоті 50-150 м над рівнем моря. Біля берега моря відбувається охолодження повітря від поверхні води і туманів, які кілька затримують дозрівання винограду і накопичення в ньому цукру. У зоні вище 150 м над рівнем моря середньодобові температури нижче тих, в яких потребує виноград для отримання солодких вин. Отже, зона в межах 50-150 м над рівнем моря на Південному березі Криму є найкращою для отримання високоякісних солодких вин з Мускату білого.

^* ( Дипломна робота студентів Тимирязевской с.-г. академії Моторину і Никифорової. )

Вивчення кліматичних умов окремих районів має велике значення для визначення виробничого напряму виноградарства і виноробства, сорторайонірованія і розробки комплексу агротехнічних заходів.

Напрямок виноградно-виноробного виробництва залежить в основному від кондицій соку винограду, т. Е. Від його цукристості і кислотності. За кондиції соку встановлюють, чи буде виноград використаний на шампанське, столові вина, сік і коньяк або на десертні міцні й солодкі вина, вакуум-сусло, родзинки.

На кондиції соку, крім сорту, агротехніки, великий вплив мають кліматичні умови. Пояснюється це тим, що цукор і кислоти в ягодах винограду утворюються в результаті фотосинтезу і дихання, т. Е., Фізіологічних процесів, інтенсивність яких залежить в межах району культури винограду в основному від температури і опадів, що випадають.

Вивченням встановлені кліматичні показники для основних районів виноградарства різних напрямків (табл. 4).

Таблиця 4. Основні кліматичні показники для різних напрямків виноградно-виноробного виробництва

Знаючи вимоги тих чи інших груп сортів до кліматичних умов, можна по ним визначити можливість їх культури в різних районах, а за кліматичними показниками встановити і зразковий напрям виноградно-виноробного виробництва.