Дані про поширеність сортів наводяться на підставі матеріалів останньої Всесоюзного перепису виноградних насаджень 1953 г. При проведенні перепису кущі кожного сорту враховувалися незалежно від того, чи знаходяться вони в чистосортних або в змішаних насадженнях. Потім за загальною кількістю кущів обчислювалася площа, зайнята кожним сортом на виноградниках області, краю або республіки, на підставі прийнятої в даній місцевості густоти посадки (т. Е. Кількості кущів на 1 га).

Обчислені таким чином площі (в га) далеко не завжди є "суцільні" насадження тих чи інших сортів. Насправді навіть дуже поширені сорти, складові значний відсоток в насадженнях, нерідко розсіяні окремими кущами, перемішані з іншими сортами на всій території області, краю або республіки і тільки в незначній частині маються на чистосортних насадженнях. Така типова картина поширення сортів на старих виноградниках Дону, Дагестану, Астрахані та багатьох інших районів.

З майже двох тисяч сортів, які ростуть на виноградниках Радянського Союзу, окремо враховували при проведенні перепису 1953 р кущі тільки 214 основних сортів, а всі інші сумарно відносили до групи "інших" (таких кущів набиралося до 20-30% в кожній республіці, краї або області). Це було викликано тим, що дуже багато сортів зустрічаються в незначній кількості в насадженнях тільки одного або декількох районів і не грають скільки-небудь помітної ролі в виноградно-виноробному виробництві нашої Батьківщини. Перепис показала, що всього лише двадцять сортів винограду складають від 1 до 10% кожен, все ж решта - менше одного відсотка кожен від загального числа врахованих кущів на виноградниках Радянського Союзу. Наводимо ці найбільш поширені сорти в цілому по СРСР:

Це свідчить про великий строкатості сортового складу насаджень і про те, що кожна республіка або область має "свої" місцеві сорти, як правило, не повторюються на виноградниках інших областей.

Дійсно, навіть серед перерахованих головних промислових сортів винограду далеко не всі поширені на виноградниках більшості районів нашої Батьківщини. Зазвичай певні сорти зосереджені в одному районі, зовсім інші - в іншому районі, наприклад Пухляковський - на Дону, Нарма і Агадаі - в Дагестані, Галан - в Краснодарському краї і т. Д. В останні роки ці історично сформовані відмінності в сортовому складі виноградників стали певною мірою згладжуватися в результаті масових перекидань посадкового матеріалу з району в район - там, де це виявилося можливим за кліматичними умовами і де поповнення сортиментів за рахунок ввезення нових сортів було вигідним в економічному відношенні.

Перепис виявила "провідні" сорти, які складають основу насаджень і грають важливу роль в економіці виноградарства кожної республіки, краю або області. У найзагальніших рисах картина сортового складу виноградників нашої Батьківщини вимальовується на підставі даних перепису в наступному вигляді.

Молдавська РСР. У цій республіці, незважаючи на незначні розміри її території, зосереджено більш четвертої частини (точніше, 28,1%) всіх виноградних насаджень Радянського Союзу. Однак, у зв'язку із суцільним зараженням філоксерою, основну масу кущів на виноградниках Молдавії складають франко-американські гібриди 'прямі виробники (81,5% від загальної кількості кущів), головним чином Зейбель 1,14,28, Террас. 20, Кудерк 4401 і деякі інші. Тільки п'ята частина насаджень займають щеплені на філоксеростійких підщепах європейські сорти, серед яких переважають винні: Аліготе (3,6) ^* , Ркацителі (1,6), Каберне Совіньон (1,4), Рислінг (1,1), Серексія (0 , 7); в меншій кількості зустрічаються: Фетяска, Піно сірий і чорний, Мускат білий, Гамі, Трамінер рожевий, Шардоне і інші. На всій території республіки широко поширений столовий сорт Шасла (4,0), а в південних Придністровський районах до нього приєднуються більш пізні столові сорти: Карабурну, Корна нягра, Сенсо, Мускат гамбурзький та інші. На виноградниках Молдавії в невеликій кількості зустрічаються також цінні столові сорти угорської селекції - Перли Саба, Королева виноградників і ін.

^* ( В дужках після назви сорту вказані відсотки, які сорти становлять від загальної кількості кущів на виноградниках республіки, краю або області. )

Українська РСР щодо розвитку виноградарства займає після Молдавії друге місце в Радянському Союзі: площа виноградників цієї республіки становить майже п'яту частину (точніше, 17,9%) загальної площі виноградних насаджень в СРСР ^* .

^* ( Під час проведення перепису виноградників в 1953 р Кримська область входила до складу РРФСР, тому цифрові дані по Українській РСР наводяться без урахування даних по цій області. )

Виноградники правобережної та південно-західної України філоксери. Тому тут також отримали широке поширення франко-американські гібриди прямі виробники, в основному ті ж, що і в Молдавії: Зейбель 1,14, Кудерк 4401, Террас 20 та інші. Загалом, прямі виробники складають майже половину (точніше, 47,1%) всіх кущів, врахованих при перепису в цілому по Українській РСР. Часто зустрічаються також сорти виду В. Лабруска (V. Labrusca L.) - Ізабелла, Лідія та ін.

Насадження лівобережної та східної України вільні від філоксери. Прямих виробників тут немає, кущі європейських сортів виростають на власних коренях.

Основу виноградних насаджень України в цілому складають такі винні сорти: Плавай (7,1), Бакатор (2,9), Рислінг (2,6), Кабассія (2,2), Серексія (1,6), Фурмінт в суміші з Гарс Левелю (1,7), Аліготе (1,3), Каберне Совіньон (1,1), Кабасма (1,1), Грецький рожевий (0,8). В меншій кількості зустрічаються на виноградниках Ркацителі, Тельтов куруку, різні варіації Піно, Мускати білий і рожевий, альварние, Семильон, Совіньон, Трамінер рожевий і інші сорти.

Із столових сортів перше місце займає Шасла (1,9), а в південно-західних областях республіки до цього сорту приєднуються: Алімшак (0,7), Сенсо (0,6), Чауш (0,4), Карабурну (0, 2), Мускат гамбурзький (0,2) та інші. У північних областях України часто зустрічаються сорти Португізер і Мадлен Анжевін.

Своєрідні особливості має сортимент виноградників Закарпатській області, в якому головне місце займають: Бакатор білий, Рислінг італійський, Фурмінт, Гарс Левелю (Липовина), Леанка, Серемський зелений, Медовец і деякі інші сорти, майже відсутні на решті території республіки. Тут досить поширені також цінні столові сорти угорської селекції (Перли Саба, Іршаі Олівер, Матяш Янош, Королева виноградників).

У Кримській області, що виробляє найкращі в СРСР міцні і десертні вина, основними винними сортами є: Мускат білий і рожевий (12,9) ^* , Кокур білий (6,7), Рислінг (4,7), Семильон (3,8) , Сапераві (3,3), Каберне Совіньон (3,0), Алеатико (3,0), Мюскадель (2,5), Клерет (2,2), Фурмінт в суміші з Гарс Левелю (2,0). Широко поширені на виноградниках Криму також столові сорти: Шабаш (10,7), Чауш (6,8), Шасла (5,4), Асма (1,8). У невеликих кількостях зустрічаються: Мускати олександрійський, гамбурзький, угорський, Каталонії зимовий, Тавриз і багато інших.

^* ( Ці відсотки вирахувані від загальної кількості кущів по Кримській області. )

РРФСР по загальній площі виноградних насаджень займає четверте місце в Радянському Союзі після Молдавії, України та Грузії (13,9% від виробленого по СРСР). Перепис показала, що на виноградниках Російської Федерації головними винними сортами є: Рислінг (11,0), Асил кара (Кизлярський чорний) (6,9), Сильванер (5,8), Мускат білий (4,0), Каберне Совіньон ( 3,9), Червоний терський (3,2), Ркацителі (3,1), Клерет (2,7), Нарма (2,5), Аліготе (2,4), Плавай (Білий круглий) (2,4 ), Кокур білий (Довгий) (1,7), Сапераві (1,3), Семильон (1,3), Мюскадель (1,2). Із столових сортів найбільш поширені: Шасла (4,0), Галан (3,3), Чауш (1,9), Агадаі (1,9), Португізер (1,4), Мускат угорський (0,8), Пухляковський (0,9). Численні інші сорти мають дуже невелике поширення і помітної ролі в виноградо-виноробної промисловості не грають.

Однак в кожному краї, області або автономній республіці РРФСР сортовий склад виноградників має свої характерні особливості, які не можна залишати без уваги.

Ростовська область. На донських виноградниках досі перше місце займає старовинний сорт Пухляковський, який широко використовується і в виноробстві і в якості транспортабельного столового сорту. За ним по поширеності слідують сорти: Цимлянський чорний, Плечістік, Плавай (на Дону його називають Білим круглим), Красностоп Золотовский, Кокур білий (на Дону він відомий під назвою Довгий), Мускат білий (під місцевою назвою Лада). Західноєвропейські сорти Рислінг, Аліготе, Каберне Совіньон поки мають менш значного поширення.

Цікаво відзначити, що чистосортні промислові насадження столових сортів (Шасла, Мускат угорський, Галан, Сенсо) з'явилися на Дону порівняно недавно. На старовинних донських виноградниках столовими сортами були: Молдавський чорний, Буланий, Угорський синій і інші, які були розсіяні окремими кущами у вигляді домішки до винних сортів.

Слід зазначити також, що багато "донські" сорти абсолютно не зустрічаються в інших виноградарських районах нашої Батьківщини.

Краснодарський край. У причорноморських районах краю і на Таманському півострові виноградарство має яскраво виражене виноробне напрям, заснований на сортах: Рислінг, Каберне Совіньон, Клерет, Аліготе, Піно чорний і сірий, Трамінер рожевий, Шардоне. У центральних районах краю виноградники в основному засаджені столовим сортом Галан, частково використовуються і для виноробних цілей. Інші сорти - Плавай, Мурведр і т. Д. Мають обмежене поширення.

Ставропольський край. Майже половину загальної площі виноградників краю займають два сорти - Сільванер і Кизлярський чорний (Асил кара).

Значну питому вагу в насадженнях мають також Рислінг, Ркацителі, Мускат білий, Каберне Совіньон; менш поширені Червоний терський, Піно сірий, Сапераві та ін.

Із столових сортів найчастіше зустрічаються Шасла, Мускат угорський (урожай цього сорту в великій кількості переробляється також на десертні вина), Галан і деякі інші.

Кабардино-Балкарська АРСР. Головним сортом на виноградниках є Сільванер, за ним слідують: Каберне Совіньон, Ркацителі, Рислінг, Мускат білий, Сапераві, а з столових сортів Шасла, Португізер, Мускат угорський та ін. Загалом же виноградники цієї республіки є строкаті сортосуміші, в яких можна зустріти десятки різних сортів.

Чечено-Інгушська АРСР по сортовому складу виноградників близька до Ставропольському краю. Провідними сортами тут є: Ркацителі, Кизлярський чорний (Асил кара) і Червоний терський; за ними слідують: Сільванер, Піно сірий, Плавай, Сапераві та ін.

Дагестанська АРСР. Виноградарство в цій республіці має давню історію і засновано головним чином на місцевих сортах, частково також на завезених в минулому з Закавказзя. У південному Дагестані виноградники не приховують на зиму, вони представляють строкату суміш місцевих сортів, в якій переважають: Нарма, Агадаі, Гюлябі рожевий і білий, Кайтага; часто зустрічаються, але окремими кущами: Ріш баба, Асил кара, Аг емчек, Коз узюм, Аг узюм, Гимри і багато інших. Набули поширення також деякі сорти з Закавказзя - Ркацителі, Мцване, Сапераві, а також окремі західноєвропейські - Мускат білий, Каберне Совіньон, Рислінг, Піно сірий і ін.

У північних районах республіки, розташованих за течією р. Терек, переважаючими сортами є Кизлярський чорний (Асил кара) і Червоний терський.

Нижнє Поволжя. Поблизу м Астрахані виноградарство почало розвиватися з XV в. і спеціалізувалося тільки на виробництві столового винограду, який вивозився навіть в Москву. Основою астраханських виноградників з'явилися два сорти, привезені з Дагестану і отримали місцеві назви: толстокорие (Коз узюм) і Скоростиглий (Аг родзинки). Численні інші сорти, завезені з Закавказзя, з Дагестану і Середньої Азії, не набули значного поширення і залишилися на астраханських виноградниках у вигляді домішок: Вокальний (Хусайне), Жирний злитий (Асил кара), сап'янові (Кармир Кахане). Кишмиш індійський, Казбінка і ін.

Останнім часом в Нижньому Поволжі, від Астрахані до Саратова і Вольська, закладають виноградники, на яких можна знайти зовсім інший сортимент, що складається переважно з столових сортів: Шасла, Мадлен Анжевін, Мускат угорський та ін.

Райони північного виноградарства РРФСР відрізняються коротким вегетаційним періодом, невеликою кількістю тепла за літньо-осінні місяці і суворою зимою. Культура винограду в цих районах поки має переважно аматорський характер і грунтується в першу чергу на сортах "сверхраннего" дозрівання: Мадлен Анжевін, Маленгр ранній, Сіянець Маленгра, Чорний солодкий, сіянці Сафайлова, Піно ранній (Іскія), Ліньяно; в найбільш сприятливих умовах розводять також сорти Шасла, Сіянець Шасла 135, Португізер, Марсельський ранній, Русский Конкорд і деякі інші. В останні роки поширюються також високо зимостійкі гібриди амурського винограду: Північний, Зоря півночі, а в Приморському краї - сорти далекосхідної селекції: Тайговий смарагд, Шасла Раммінга, Альфа, Прима, Далекосхідний 60 і деякі інші.

Грузинська РСР по загальній площі виноградників займає третє місце серед республік Радянського Союзу (16,5%) і виноградарство тут з часів глибокої давнини має яскраво виражене виноробне напрямок. Народною селекцією тут було створено величезну кількість місцевих сортів. Окремі грузинські сорти, завдяки високим виноробним якостям, згодом отримали дуже широке поширення в багатьох інших виноградо-виноробних районах нашої Батьківщини. Провідними сортами на виноградниках Грузії є: Ркацителі (30,2%), Цолікоурі (17,7%), Цицка (11,1%), Сапераві (4,6%), Чинурі (2,7%), Дондглабі (2 , 3%), Горулі Мцване (2,3%); багато інших, як, наприклад, Александроулі, сапери оцханурі, Крахуна, Оджалеші, Капістоні тетрі, Усахелоурі, Хцхві и.т. д., хоча і утворюють в окремих місцевостях суцільні насадження, але в загальному мають у виноградарстві республіки незначну питому вагу. З західноєвропейських сортів деяке поширення набули тільки: Аліготе (0,9%), Альбільо (Цулукідзіс тетрі) (0,7%), Каберне Совіньон (0,5%), Піно чорний (0,3%); дуже рідко зустрічаються Шасла, Шардоне, Мускат олександрійський і деякі інші.

Сорти столові в насадженнях Грузії відсутні або зустрічаються окремими кущами у вигляді домішок до основних сортах, наприклад Харіствала тетрі і Шаві. Для споживання в свіжому вигляді використовуються винні сорти - Ркацителі, Горулі Мцване і інші.

Вірменська РСР. Виноградарство в цій республіці, що займає за площею насаджень сьоме місце в СРСР (4,8%), має змішане столово-виноробне напрямок і ґрунтується здебільшого на місцевих сортах народної селекції, частиною на завезених в віддаленому минулому з Ірану. Основне місце на виноградниках Вірменії займають в даний час винні сорти: Воскеат (Харджи) (26,6%), Кахетії (22,9%), Мсхалі (12,2%), Гарандмак (10,4%), Арені (Мала сівши) (5,7%), Ркацителі (2,6%), Чилар (1,0%), Баян широчіні (0,7%); із західноєвропейських сортів в останні роки отримали досить велике поширення тільки Мускати білий і рожевий (1,1%); в незначній кількості зустрічаються: Аліготе, Каберне Совіньон, Шардоне, Піно чорний, Фурмінт, Гарс Левелю, Серсиаль і деякі інші. Основними столовими сортами Вірменії є: Арарат (Ачабаш) (2,6%,), Єревані (кишмиш) білий, рожевий, мармуровий (0,9%), Аскер (Назелі) (0,6%) і Тавриз (0,5 %,). Крім них, повсюдно на виноградниках розсіяні у вигляді домішок до основних сортах надзвичайно різноманітні сорти столового типу, що задовольняють потребу місцевого населення в свіжому винограді з кінця літа і до пізньої осені, наприклад Араксені (Езандарі) білий і чорний, Сатен (Халілі) білий і чорний , Кармир Кахане (Алахкі) і багато інших.

Азербайджанська РСР за питомою вагою виноградарства стоїть на шостому місці серед республік Радянського Союзу (6,1% загальної площі виноградників по СРСР). Тут можна зустріти велику кількість сортів, отриманих народною селекцією від місцевих диких лоз. Такі сорти часто утворюють суцільні насадження в одному або декількох сусідніх районах, а в інших районах майже відсутні, наприклад сорт Ширван шахи в Кюрдамірськом районі, Хіндогни - в Нагірно-Карабахської автономної області. В окремих місцевостях Азербайджану, наприклад в Шемахинськом районі, виноградники майже суцільно засаджені винними сортами, в інших (на Апшеронському півострові, в Нахічеванської АРСР) складаються майже виключно з сортів столового типу, але зазвичай ті і інші утворюють на виноградниках строкаті суміші.

Головними винними сортами в Азербайджанської РСР є: Матраса (Кара широчіні) (18,4%), Тавквері (18,0%), Баян широчіні (12,9%), Хіндогни (9,7%), Ркацителі (5,1 %); в незначній кількості зустрічаються і західноєвропейські сорти - Мускат білий і рожевий, Каберне Совіньон, Мальбек, Мурведр, Піно сірий, чорний і білий і деякі інші; всі вони були завезені порівняно недавно. Добре представлені на виноградниках республіки столові сорти, з яких найважливішими є: Тавриз (8,4%), Шаан білий (2,4%), Шаан чорний (2,5%), що утворюють суцільні насадження. Численні, дуже різноманітні місцеві столові сорти, розсіяні у вигляді домішок, поки майже не вивчені.

Узбецька РСР. Виноградарство в цій республіці має найдавнішу історію і відрізняється чудовим багатством і різноманітністю місцевих сортів, в переважній більшості столових і кишмишних-ізюмних. За площею виноградних насаджень Узбецька РСР стоїть на п'ятому місці серед республік Радянського Союзу (7,4% загальної площі виноградників по СРСР).

Основу виноградників в республіці складають безнасінні сорти Кишмиш білий (17,3%) і Кишмиш чорний (7,1%), атакож чудові столові сорти народної селекції: Хусайне (13,6%), Німранг (5,6%), Султану ( 4,6%), Тайфи білий і рожевий (4,3%), Катта-Курган (2,5%), Чілякі білий і рожевий (2,2%), Чарас (1,7%), Паркент (1, 0%). Багато інших столові сорти розсіяні на виноградниках в невеликих кількостях: вассарга біла і чорна, Дорою, Ічкімар, Якдона, Нулізок, Джанджал кара, Бабара і т. Д.

Типові винні сорти були завезені в Узбекистан тільки останнім часом і поступово поширюються все ширше і ширше: Баян широчіні (4,6%), Сапераві (3,4%), Каберне Совіньон (2,0%), Рислінг (1,5 %), Тавквері (1,5%), Морастель (0,9%), Мускат білий (0,9%), Мускат рожевий (0,9%). Крім того, з місцевих сортів виділилися і набувають досить велике виноробне значення: Бішти (1,5%), Буаки (1,0%), ОБАК (0,5%), Сояк (0,3%), Тагобі (0, 2%) і деякі інші.

Таджицька РСР щодо розвитку виноградарства займає лише восьме місце серед республік Радянського Союзу (2,1% загальної площі насаджень по СРСР), але вона багата місцевими сортами, частково ще слабо вивченими. Виноградники по сортовому складу в загальному представляють ту ж картину, що і в Узбекистані. Основу насаджень утворюють столові сорти всіх періодів дозрівання: Чілякі білий і червоний (16,7%), Тайфи білий і рожевий (14,0%), Султану (8,9%), Німранг (Ангур колён) (8,4%) , Хусайне (4,3%), Катта-Курган (0,8%), а також багато інших, розсіяні в невеликих кількостях у вигляді домішок. Важливе місце на виноградниках займають сорти для сушки, в основному безнасінні (кишмишні) - Кишмиш чорний (9,8%) і Кишмиш білий (5,4%). Для виробництва крупноягодного родзинок використовуються також сорти з насінням - Султані, Катта-Курган і ін.

У республіці набуває широких масштабів також виноробство. Частково переробляється врожай ягід місцевих сортів, але в основному йдуть на виноробство сорти, які були ввезені в останнім часом з інших республік: Баян широчіні (2,5%), Каберне Совіньон (1,7%), Ркацителі (1,5%) , Сапераві (0,8%), Мускат білий і рожевий (0,8%) та ін.

Туркменська РСР хоча і має багатовікову історію розвитку виноградарства і свої місцеві сорти, але за площею насаджень займає лише дев'яте місце серед республік нашої Батьківщини (1,5% від виробленого по СРСР). Половину загальної кількості кущів на виноградниках цієї республіки представляє один сорт - Тербаш (52,4%) і близько четвертої частини - Кара узюм (21,8%); обидва сорти зосереджені в Копет-Дагского виноградному масиві.

За своїми властивостями Тербаш і Кара узюм є столовими сортами, проте в останні роки вони стали широко використовуватися для виробництва високоякісних міцних і десертних вин. Винні сорти, завезені з інших районів, - Баян Шірей, Каберне Совіньон, Мурведр, Мускат білий і рожевий, Алеатико і інші, поки є в Туркменії в незначних кількостях. Інша четверта частина кущів на виноградниках республіки представляє строкату суміш столових сортів, переважно тих же, що і в Узбекистані: Монте (варіація Тайфи) (3,1%), Халілі білий (2,8%), Кишмиш білий (1,8% ), Хусайне (0,8%), Халілі чорний (0,7%), Кишмиш чорний (0,6%) та ін.

Казахська РСР має великі перспективи для розвитку виноградарства, але поки по площі насаджень стоїть на десятому місці серед республік Радянського Союзу (всього 1,2% від виробленого по СРСР). Виноградники зосереджені в південних областях республіки. У південно-західній частині Казахстану, захищеної з північного сходу хребтом Кара-тау, поширені переважно ті ж столові сорти, що і в Узбекистані: Хусайне (5,8%), Німранг (5,1%), Кишмиш чорний (2, 4%), Катта-Курган (2,2%), Чілякі (1,9%), Чарас (1,6%), Кишмиш білий і ін.

На виноградниках в південно-східній частині республіки переважають винні сорти; головні з них: Рислінг (9,3%), Каберне Совіньон (8,0%), Сапераві (6,5%), Кульджінском (4,9%) (цей сорт, мабуть, походить з Китаю), Баян широчіні (2,5%), Серексія (2,3%), Піно чорний (2,3%), Мускат білий (1,3%). У невеликих кількостях зустрічаються: Семильон, Ркацителі, Матраса, Аліготе, а з їдалень Мадлен Анжевін (3,8%) і Шасла (2,1%).

Киргизька РСР щодо розвитку виноградарства посідає одинадцяте місце серед республік Радянського рогозу (всього 0,5% загальної площі виноградників в СРСР). У північній частині республіки (долина р. Чу) виноградники в основному засаджені сортами, занесеними переселенцями з Молдавії; тут переважають: Піно чорний (18,9%), Серексія (17,3%), Мадлен Анжевін (6,5%), Сапераві (6,4%), Каберне Совіньон (6,0%), Рислінг (4, 9%), Кабассія (3,6%), Мускат чорний (3,2%), Шасла (2,1%), Плавай (1,8%). Але на виноградниках південній частині республіки широко поширені узбецькі столові сорти: Xусайне (5,2%); Катта- Курган (1,2%), Кишмиш білий (1,2%), Німранг (1,0%) і в невеликих кількостях багато інших - Кишмиш чорний, Чарас, Тагобі і т. Д.

На закінчення пояснимо, що під назвою "стандартних" або "районованих" розуміють ті сорти, які затверджені для промислових посадок в певних районах виноградарства спеціальними постановами уряду. Найбільш широкі постанови по сортиментів винограду для всіх районів Радянського Союзу були винесені Економічним Радою при РНК СРСР в 1939 р (№66 від 29 січня і № 1303 від 16 листопада). Цими постановами районовані на території Радянського Союзу 180 сортів винограду. Однак за роки, що минули після видання цих постанов, в результаті селекційно-сортовипробувальній роботи наукових установ по виноградарству і виробничого досвіду передових господарств, було додатково виявлено і виведено багато цінних сортів. Ці сорти частково вже висаджують або розмножують для широкого випробування, хоча поки вони затверджені лише обласними та крайовими управліннями сільського господарства або міністерствами окремих республік. Надалі до видання нового постанови уряду СРСР такі сорти називають "додатково рекомендувати" або просто "додатковими".