Виноград є однією з найдавніших плодових культур. Його вирощують з давніх часів у багатьох країнах. Природно тому, що протягом багатьох століть в культуру було відібрано величезна кількість найрізноманітніших сортів винограду, що відрізняються величиною грон і ягід, забарвленням, смаком і іншими властивостями.

В даний час у всіх виноградарських країнах світу налічують приблизно 5000 сортів.

У Радянському Союзі виявлено понад 2000 сортів винограду, з них близько 1200 місцевих. Це аборигенні (корінні) грузинські, вірменські, азербайджанські, дагестанські, узбецькі, таджицькі і інші сорти, що виникли в тому чи іншому виноградарському районі нашої країни.

Крім місцевих вітчизняних, в виноградних насадженнях СРСР є дуже велика кількість сортів винограду, завезених (або, як кажуть, інтродукованих) з інших країн (Франції, Німеччини, Італії, Угорщини, Болгарії та ін.).

Сорти винограду місцевого походження є, як правило, більш пристосованими до природних умов своєї батьківщини, ніж привізні, оскільки при культурі на своїй батьківщині зустрічають звичні кліматичні умови, під впливом яких вони колись і сформувалися. Для прикладу можна навести корінні кахетинські сорту Ркацителі і Сапераві, які чудово пристосовані до природних умов своєї батьківщини, що виражається в їх високої врожайності і чудовій якості продукції.

Однак нерідко і завезені сорти за своїми господарським і біологічними властивостями не тільки не поступаються, але навіть перевершують місцеві сорти і витісняють останні. Наприклад, в Молдавії виявлено понад 30 місцевих сортів винограду, а в сортименти переважають привізні (з 37 районованих 6 місцевих, 31 інорайонного).

В Українській РСР, де культура винограду в більшості виноградарських районів налічує лише трохи більше 100 років, районований сортимент майже цілком складається з завезених сортів. Серед останніх багато хто знайшов на Україні свою другу батьківщину. Наприклад, французький винний сорт Аліготе отримав на Україні навіть більшого поширення, ніж у Франції. Він відрізняється тут високою врожайністю і дає прекрасні вина.

У кожному виноградарському районі нашої країни - на Україні, в Молдавії, Грузії, Вірменії, Узбекистані та ін. - виділені сорти винограду, які в місцевих умовах характеризуються високою, постійної з року в рік врожайністю і гарною якістю продукції. Ці сорти рекомендовані для посадки в виробничих насадженнях колгоспів і радгоспів. Їх називають районованими, або стандартними.

Сортименти винограду затверджуються урядом тієї чи іншої союзної республіки. Сорти, не включені в районований сортимент, висаджувати в виробничих масивах колгоспів і радгоспів забороняється.

Час від часу сортименти винограду переглядають. Їх поповнюють новими високоякісними сортами, а окремі, малоцінні сорти виключають з числа районованих. У цій великій і важливій роботі беруть участь науково-дослідні інститути, дослідні станції, сортодільниці, фахівці-виноградарі і винороби різних відомств, окремих колгоспів і радгоспів.

Сортименти винограду залежать не тільки від природних умов тієї чи іншої місцевості, а й від того, які напрями виноградовиноробного виробництва будуть визнані найбільш доцільними для району або групи районів.

Таке визначення напрямку використання вирощуваного винограду в тому чи іншому районі носить назву спеціалізації.

В Українській РСР в силу різноманітності природних умов і в зв'язку з економічними факторами прийняті такі напрямки виноградовиноробного виробництва: вирощування столового винограду як для місцевого споживання, так і на вивезення; виробництво столових вин, білих і червоних, в ряді районів високоякісних - марочних; виробництво шампанських і коньячних виноматеріалів; виробництво десертних і міцних вин, в ряді місць високоякісних, марочних; виробництво виноградного соку.

Таким чином, в УРСР є по суті всі можливі напрями використання винограду, за винятком сушки, для чого тут ні в одному районі немає відповідних умов.

В одному господарстві рекомендується вирощувати порівняно обмежена кількість сортів (в межах десятка), обов'язково різних термінів дозрівання, щоб не створювати трудового перенапруження під час збирання і переробки винограду.

При підборі сортів для невиробничого виноградника (на колективному або присадибній ділянці, для посадки біля будинку) ставиться завдання виростити різноманітні, переважно столові сорти винограду для домашнього вжитку, а також створити з винограду альтанки, алеї, зелені куточки для відпочинку в літній час. Умови вирощування винограду в таких місцях дуже сильно відрізняються від культури його в виробничих умовах колгоспів і радгоспів.

За нашими спостереженнями, у кущів винограду, посаджених у дворі біля стін, розпускання бруньок настає на 6 - 7 днів раніше, ніж у тих же сортів у польових умовах. Восени вони продовжують вегетацію приблизно на місяць довше, ніж кущі в звичайних виробничих насадженнях, які втрачають листя вже після невеликого заморозка, в той час як кущах, розташованим біля стін, захищених від холодного вітру будівлями, стінами та ін., Можуть загрожувати лише заморозки більшою сили.

Все це дозволяє значно розширити набір сортів винограду для вирощування його біля будинків, стін і часто отримувати добре дозрілий виноград навіть таких сортів, які в польових умовах не рекомендуються, оскільки там вони не забезпечуються необхідним теплом і де не може бути застосована особлива агротехніка пристенной культури винограду .

При підборі сортів винограду для невиробничих насаджень слід мати на увазі перш за все забезпечення можливості тривалого періоду споживання його в свіжому вигляді. Отже, на ділянці повинні бути представлені сорти як дуже ранні, так і пізні. Крім того, бажано мати велику різноманітність сортів, що відрізняються величиною грон, ягід, їх забарвленням і т. Д.

Для різних кліматичних районів рекомендуються нижченаведені набори сортів.

Для причорноморської Степу і степових районів Криму. Сорти дуже ранні (дозрівання з кінця липня до кінця серпня): Перли Саба, Золотистий ранній (Іршаі Олівер), Ліньяно, Одеський ранній.

Сорти ранні (дозрівання в кінці серпня - перших числах вересня): Королева виноградників, Чауш, Ранній ВІР, Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна.

Сорти середні (дозрівання в другій половині - наприкінці вересня): Матяш Янош, Сенсо, Мускат гамбурзький, Красуня Цеглед, Тавриз.

Сорти пізні (дозрівання на початку жовтня): Італія, Карабурну, Сливовий (Альфонс Лаваллі), Молдавський.

Сорти дуже пізні (дозрівання в середині жовтня): Агадаі.

Такий набір сортів забезпечить безперервне надходження високоякісного винограду, починаючи з кінця липня до початку листопада, і дозволить ще протягом двох-трьох місяців (листопад - січень) успішно зберігати виноград в домашніх умовах.

Це, так би мовити, ідеальний набір сортів, який може задовольнити найрізноманітніші смаки.

Можливий і більш простий варіант підбору сортів для цих же районів: дуже ранні сорти - Жемчуг Саба, Мадлен Анжевін; ранні - Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна; сорт середнього терміну дозрівання - Сенсо; пізні сорти - Карабурну, Молдавський (Корна нягра).

Цей варіант також включає сорти різних термінів дозрівання. Правда, сортимент тут менш різноманітний, проте він представлений широко поширеними у виробництві сортами, отже, не може бути особливих труднощів в придбанні посадкового матеріалу.

У південній зоні виноградарства Української РСР на невиробничих ділянках можна використовувати також місцеві середньоазіатські столові сорти винограду, що відрізняються незвичайною красою грона: це Тайфи рожевий і Тайфи білий, Німранг, Хусайне, Кишмиш (білий, рожевий, чорний), Перемога і багато інших.

У районах центральної і північної Степу рекомендуються ті ж набори столових сортів винограду, за винятком сортів дуже пізнього та пізнього строків достигання. У зв'язку з цим тут доцільно розширити сортимент інших груп сортів. До групи ранніх слід додати Португізер і Мускат Оттонель, групу середніх - Мускати білий і рожевий. Це технічні сорти, у вони з успіхом можуть бути використані в якості столових, з огляду на брак мускатних столових сортів. До сортам середнього терміну дозрівання можна додати також Мускат угорський.

У північній зоні виноградарства рекомендуються сорти дуже раннього і раннього періоду дозрівання. Дуже ранні - Перли Саба, Золотистий ранній, Сіянець Маленгра, Мадлен Анжевін, Мускат чорний ранній; ранні - Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна, Португізер, а також зимостійкий сорт Русский Конкорд.

Цілком зрозуміло, що нами наведені лише приблизні варіанти набору сортів. Їх можна скласти велику кількість. Багато знаходиться любителів, які збирають на своїх ділянках безліч сортів; кожен кущ у них нерідко представляє інший сорт.

В даному випадку рекомендується нами сортимент винограду для колективного і присадибної виноградника складений з розрахунку на те, щоб забезпечити можливо більш тривалий період споживання свіжого винограду.

Виноградна лоза, як відомо, широко використовується для озеленення будівель, балконів, стін, для влаштування альтанок, алей, зелених навісів та ін.

Які ж сорти найбільш придатні для цих цілей і яким вимогам вони повинні відповідати?

Перш за все ці сорти повинні служити цілям прикраси, тобто вони повинні бути декоративними - сильнорослими, густо облиственими красивими розрізними листами, які до осені набувають ошатну золотисту або багряну забарвлення. Грона і ягоди повинні бути великими, ошатними, красиво пофарбованими.

Однак природні умови України не дозволяють при виборі винограду для прикраси громадських будівель і житлових будинків керуватися тільки естетичними міркуваннями, так як в величезній більшості районів республіки виноградна лоза вимагає захисту від зимових температур. Лише на Південному березі і в передгірних районах Криму, а також в умовах особливо теплого місця розташування (захист ділянки будівлями, південна його експозиція та ін.) В степовому Криму, на Ізмаїльщині, в причорноморських районах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, в приазовських районах Запорізької області, в деяких районах Закарпаття можна впевнено садити з декоративними цілями відповідно підібрані сорти винограду, не застосовуючи особливої ​​захисту їх на зиму і не побоюючись, що вони загинуть від морозів.

У всіх інших районах України виноград можна садити для озеленення лише за умови, що будуть вживатися заходи для захисту його кущів від низьких зимових температур. У цих районах можна садити з декоративними цілями, не застосовуючи ніякого захисту на зиму, лише особливо зимостійкі сорти, гібриди європейських сортів з амурским виноградом, деякі підщепних сорти, європейсько-американські гібриди і т. П.

Для зазначених вище південних районів в якості декоративного винограду рекомендуються наступні сорти: ранні - Шасла (біла, рожева і мускатна), Мадлен Анжевін (за умови посадки поруч з кущами цього сорту - сорти-запилювачі; в якості останнього може служити Шасла), Чауш білий і Чауш рожевий (також за умови посадки поруч з ними сорти-запилювачі - наприклад сорти Лілья), Ранній ВІР, Ліньяно; середні - Сенсо, Тавриз; пізні - Карабурну, Тайфи рожевий і білий, Агадаі, Молдавський (Корна нягра) - при посадці його для запилення з будь-яким із зазначених вище сортів середнього і пізнього строків достигання.

Істотним недоліком всіх перерахованих сортів є їх нестійкість проти грибних хвороб, особливо проти мільдью, а здійснення заходів захисту декоративних насаджень (обприскування отрутохімікатами) через великі розмірів куща часто буває скрутним.

Тому щоб уникнути зайвих клопотів по догляду за кущами в багатьох випадках успішно вирощують як декоративні менш вибагливі, "прості", сорти, що відносяться в основному до виду Лабруска (так звані ізабельні), не пошкоджуються зазвичай мільдью. Такими сортами засаджені деякі вулиці (біля стін будинків) і багато двори в м.Одесі. До числа кращих ізабельних сортів слід віднести Лідію, Ізабеллу, Русский Конкорд (потребує сорти-запилювачі), нові сорти селекції Центральної генетичної лабораторії ім. Мічуріна.

У природних умовах центральної і північної Степу для декоративних цілей найбільш доцільно висаджувати ізабельні сорти - Лідію, Русский Конкорд, Агавам, морозостійкі сорти селекції Всеросійського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства - Зоря Півночі, Північний (потребує запилювачів).

У районах Лісостепу та Полісся для озеленення можна використовувати мічурінські сорти - Русский Конкорд, Металевий, Буйтур, Коринка Мічуріна, сорти далекосхідної селекції - Тайговий смарагд, Альфа і ін.

Виноград є однією з найдавніших плодових культур. Його вирощують з давніх часів у багатьох країнах. Природно тому, що протягом багатьох століть в культуру було відібрано величезна кількість найрізноманітніших сортів винограду, що відрізняються величиною грон і ягід, забарвленням, смаком і іншими властивостями.

В даний час у всіх виноградарських країнах світу налічують приблизно 5000 сортів.

У Радянському Союзі виявлено понад 2000 сортів винограду, з них близько 1200 місцевих. Це аборигенні (корінні) грузинські, вірменські, азербайджанські, дагестанські, узбецькі, таджицькі і інші сорти, що виникли в тому чи іншому виноградарському районі нашої країни.

Крім місцевих вітчизняних, в виноградних насадженнях СРСР є дуже велика кількість сортів винограду, завезених (або, як кажуть, інтродукованих) з інших країн (Франції, Німеччини, Італії, Угорщини, Болгарії та ін.).

Сорти винограду місцевого походження є, як правило, більш пристосованими до природних умов своєї батьківщини, ніж привізні, оскільки при культурі на своїй батьківщині зустрічають звичні кліматичні умови, під впливом яких вони колись і сформувалися. Для прикладу можна навести корінні кахетинські сорту Ркацителі і Сапераві, які чудово пристосовані до природних умов своєї батьківщини, що виражається в їх високої врожайності і чудовій якості продукції.

Однак нерідко і завезені сорти за своїми господарським і біологічними властивостями не тільки не поступаються, але навіть перевершують місцеві сорти і витісняють останні. Наприклад, в Молдавії виявлено понад 30 місцевих сортів винограду, а в сортименти переважають привізні (з 37 районованих 6 місцевих, 31 інорайонного).

В Українській РСР, де культура винограду в більшості виноградарських районів налічує лише трохи більше 100 років, районований сортимент майже цілком складається з завезених сортів. Серед останніх багато хто знайшов на Україні свою другу батьківщину. Наприклад, французький винний сорт Аліготе отримав на Україні навіть більшого поширення, ніж у Франції. Він відрізняється тут високою врожайністю і дає прекрасні вина.

У кожному виноградарському районі нашої країни - на Україні, в Молдавії, Грузії, Вірменії, Узбекистані та ін. - виділені сорти винограду, які в місцевих умовах характеризуються високою, постійної з року в рік врожайністю і гарною якістю продукції. Ці сорти рекомендовані для посадки в виробничих насадженнях колгоспів і радгоспів. Їх називають районованими, або стандартними.

Сортименти винограду затверджуються урядом тієї чи іншої союзної республіки. Сорти, не включені в районований сортимент, висаджувати в виробничих масивах колгоспів і радгоспів забороняється.

Час від часу сортименти винограду переглядають. Їх поповнюють новими високоякісними сортами, а окремі, малоцінні сорти виключають з числа районованих. У цій великій і важливій роботі беруть участь науково-дослідні інститути, дослідні станції, сортодільниці, фахівці-виноградарі і винороби різних відомств, окремих колгоспів і радгоспів.

Сортименти винограду залежать не тільки від природних умов тієї чи іншої місцевості, а й від того, які напрями виноградовиноробного виробництва будуть визнані найбільш доцільними для району або групи районів.

Таке визначення напрямку використання вирощуваного винограду в тому чи іншому районі носить назву спеціалізації.

В Українській РСР в силу різноманітності природних умов і в зв'язку з економічними факторами прийняті такі напрямки виноградовиноробного виробництва: вирощування столового винограду як для місцевого споживання, так і на вивезення; виробництво столових вин, білих і червоних, в ряді районів високоякісних - марочних; виробництво шампанських і коньячних виноматеріалів; виробництво десертних і міцних вин, в ряді місць високоякісних, марочних; виробництво виноградного соку.

Таким чином, в УРСР є по суті всі можливі напрями використання винограду, за винятком сушки, для чого тут ні в одному районі немає відповідних умов.

В одному господарстві рекомендується вирощувати порівняно обмежена кількість сортів (в межах десятка), обов'язково різних термінів дозрівання, щоб не створювати трудового перенапруження під час збирання і переробки винограду.

При підборі сортів для невиробничого виноградника (на колективному або присадибній ділянці, для посадки біля будинку) ставиться завдання виростити різноманітні, переважно столові сорти винограду для домашнього вжитку, а також створити з винограду альтанки, алеї, зелені куточки для відпочинку в літній час. Умови вирощування винограду в таких місцях дуже сильно відрізняються від культури його в виробничих умовах колгоспів і радгоспів.

За нашими спостереженнями, у кущів винограду, посаджених у дворі біля стін, розпускання бруньок настає на 6 - 7 днів раніше, ніж у тих же сортів у польових умовах. Восени вони продовжують вегетацію приблизно на місяць довше, ніж кущі в звичайних виробничих насадженнях, які втрачають листя вже після невеликого заморозка, в той час як кущах, розташованим біля стін, захищених від холодного вітру будівлями, стінами та ін., Можуть загрожувати лише заморозки більшою сили.

Все це дозволяє значно розширити набір сортів винограду для вирощування його біля будинків, стін і часто отримувати добре дозрілий виноград навіть таких сортів, які в польових умовах не рекомендуються, оскільки там вони не забезпечуються необхідним теплом і де не може бути застосована особлива агротехніка пристенной культури винограду .

При підборі сортів винограду для невиробничих насаджень слід мати на увазі перш за все забезпечення можливості тривалого періоду споживання його в свіжому вигляді. Отже, на ділянці повинні бути представлені сорти як дуже ранні, так і пізні. Крім того, бажано мати велику різноманітність сортів, що відрізняються величиною грон, ягід, їх забарвленням і т. Д.

Для різних кліматичних районів рекомендуються нижченаведені набори сортів.

Для причорноморської Степу і степових районів Криму. Сорти дуже ранні (дозрівання з кінця липня до кінця серпня): Перли Саба, Золотистий ранній (Іршаі Олівер), Ліньяно, Одеський ранній.

Сорти ранні (дозрівання в кінці серпня - перших числах вересня): Королева виноградників, Чауш, Ранній ВІР, Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна.

Сорти середні (дозрівання в другій половині - наприкінці вересня): Матяш Янош, Сенсо, Мускат гамбурзький, Красуня Цеглед, Тавриз.

Сорти пізні (дозрівання на початку жовтня): Італія, Карабурну, Сливовий (Альфонс Лаваллі), Молдавський.

Сорти дуже пізні (дозрівання в середині жовтня): Агадаі.

Такий набір сортів забезпечить безперервне надходження високоякісного винограду, починаючи з кінця липня до початку листопада, і дозволить ще протягом двох-трьох місяців (листопад - січень) успішно зберігати виноград в домашніх умовах.

Це, так би мовити, ідеальний набір сортів, який може задовольнити найрізноманітніші смаки.

Можливий і більш простий варіант підбору сортів для цих же районів: дуже ранні сорти - Жемчуг Саба, Мадлен Анжевін; ранні - Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна; сорт середнього терміну дозрівання - Сенсо; пізні сорти - Карабурну, Молдавський (Корна нягра).

Цей варіант також включає сорти різних термінів дозрівання. Правда, сортимент тут менш різноманітний, проте він представлений широко поширеними у виробництві сортами, отже, не може бути особливих труднощів в придбанні посадкового матеріалу.

У південній зоні виноградарства Української РСР на невиробничих ділянках можна використовувати також місцеві середньоазіатські столові сорти винограду, що відрізняються незвичайною красою грона: це Тайфи рожевий і Тайфи білий, Німранг, Хусайне, Кишмиш (білий, рожевий, чорний), Перемога і багато інших.

У районах центральної і північної Степу рекомендуються ті ж набори столових сортів винограду, за винятком сортів дуже пізнього та пізнього строків достигання. У зв'язку з цим тут доцільно розширити сортимент інших груп сортів. До групи ранніх слід додати Португізер і Мускат Оттонель, групу середніх - Мускати білий і рожевий. Це технічні сорти, у вони з успіхом можуть бути використані в якості столових, з огляду на брак мускатних столових сортів. До сортам середнього терміну дозрівання можна додати також Мускат угорський.

У північній зоні виноградарства рекомендуються сорти дуже раннього і раннього періоду дозрівання. Дуже ранні - Перли Саба, Золотистий ранній, Сіянець Маленгра, Мадлен Анжевін, Мускат чорний ранній; ранні - Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна, Португізер, а також зимостійкий сорт Русский Конкорд.

Цілком зрозуміло, що нами наведені лише приблизні варіанти набору сортів. Їх можна скласти велику кількість. Багато знаходиться любителів, які збирають на своїх ділянках безліч сортів; кожен кущ у них нерідко представляє інший сорт.

В даному випадку рекомендується нами сортимент винограду для колективного і присадибної виноградника складений з розрахунку на те, щоб забезпечити можливо більш тривалий період споживання свіжого винограду.

Виноградна лоза, як відомо, широко використовується для озеленення будівель, балконів, стін, для влаштування альтанок, алей, зелених навісів та ін.

Які ж сорти найбільш придатні для цих цілей і яким вимогам вони повинні відповідати?

Перш за все ці сорти повинні служити цілям прикраси, тобто вони повинні бути декоративними - сильнорослими, густо облиственими красивими розрізними листами, які до осені набувають ошатну золотисту або багряну забарвлення. Грона і ягоди повинні бути великими, ошатними, красиво пофарбованими.

Однак природні умови України не дозволяють при виборі винограду для прикраси громадських будівель і житлових будинків керуватися тільки естетичними міркуваннями, так як в величезній більшості районів республіки виноградна лоза вимагає захисту від зимових температур. Лише на Південному березі і в передгірних районах Криму, а також в умовах особливо теплого місця розташування (захист ділянки будівлями, південна його експозиція та ін.) В степовому Криму, на Ізмаїльщині, в причорноморських районах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, в приазовських районах Запорізької області, в деяких районах Закарпаття можна впевнено садити з декоративними цілями відповідно підібрані сорти винограду, не застосовуючи особливої ​​захисту їх на зиму і не побоюючись, що вони загинуть від морозів.

У всіх інших районах України виноград можна садити для озеленення лише за умови, що будуть вживатися заходи для захисту його кущів від низьких зимових температур. У цих районах можна садити з декоративними цілями, не застосовуючи ніякого захисту на зиму, лише особливо зимостійкі сорти, гібриди європейських сортів з амурским виноградом, деякі підщепних сорти, європейсько-американські гібриди і т. П.

Для зазначених вище південних районів в якості декоративного винограду рекомендуються наступні сорти: ранні - Шасла (біла, рожева і мускатна), Мадлен Анжевін (за умови посадки поруч з кущами цього сорту - сорти-запилювачі; в якості останнього може служити Шасла), Чауш білий і Чауш рожевий (також за умови посадки поруч з ними сорти-запилювачі - наприклад сорти Лілья), Ранній ВІР, Ліньяно; середні - Сенсо, Тавриз; пізні - Карабурну, Тайфи рожевий і білий, Агадаі, Молдавський (Корна нягра) - при посадці його для запилення з будь-яким із зазначених вище сортів середнього і пізнього строків достигання.

Істотним недоліком всіх перерахованих сортів є їх нестійкість проти грибних хвороб, особливо проти мільдью, а здійснення заходів захисту декоративних насаджень (обприскування отрутохімікатами) через великі розмірів куща часто буває скрутним.

Тому щоб уникнути зайвих клопотів по догляду за кущами в багатьох випадках успішно вирощують як декоративні менш вибагливі, "прості", сорти, що відносяться в основному до виду Лабруска (так звані ізабельні), не пошкоджуються зазвичай мільдью. Такими сортами засаджені деякі вулиці (біля стін будинків) і багато двори в м.Одесі. До числа кращих ізабельних сортів слід віднести Лідію, Ізабеллу, Русский Конкорд (потребує сорти-запилювачі), нові сорти селекції Центральної генетичної лабораторії ім. Мічуріна.

У природних умовах центральної і північної Степу для декоративних цілей найбільш доцільно висаджувати ізабельні сорти - Лідію, Русский Конкорд, Агавам, морозостійкі сорти селекції Всеросійського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства - Зоря Півночі, Північний (потребує запилювачів).

У районах Лісостепу та Полісся для озеленення можна використовувати мічурінські сорти - Русский Конкорд, Металевий, Буйтур, Коринка Мічуріна, сорти далекосхідної селекції - Тайговий смарагд, Альфа і ін.