У практиці виноградарства в зв'язку з величезною різноманітністю виноградних лоз дуже часто доводиться зустрічатися з новими незнайомими сортами. З іншого боку, нерідко виникає необхідність вивчити, запам'ятати той чи інший сорт або описати його, щоб по цьому опису можна було встановити точну назву сорту.

Дуже часто любителі-виноградарі висилають в інститути, на дослідні станції 1 - 2 листи винограду з проханням визначити сорт. Чи достатньо цього, щоб дізнатися сорт? На це питання можна відповісти так: якщо лист дуже характерний, виділяється будь-якими особливостями своєї будови, то можна і по одному листу дізнатися сорт. Однак в більшості випадків треба знати кілька ознак, щоб безпомилково сказати, який це сорт.

Для визначення сорту треба мати короткий опис окремих органів виноградного рослини; при цьому треба знати, на що при описі необхідно звернути особливу увагу.

Для визначення і розпізнавання сорту зовсім не слід відзначати, як це часто робиться, ознаки, властиві всім рослинам даного виду (наприклад, супротивно чергуються розташування листя у сортів Вітіс вініфера, відшаровування кори на багаторічних рукавах, наявність вусиків і т. Д.). Для цілей визначення і розпізнавання сорту треба виявляти не те загальне, що є у всіх сортів винограду, а то, що їх розрізняє.

Для цього необхідно знати морфологічні (зовнішні) ознаки виноградної лози і особливо добре ті органи, за якими можна розпізнати, вивчити і запам'ятати сорт винограду.

Існує багато схем ботанічного опису сорту. Однією з кращих є схема, запропонована радянськими ампелографія. З нею можна познайомитися у праці "Ампелографія СРСР", том I, Піщепроміздат, Москва, 1946 р і в підручнику "Виноградарство", складеному А. М. Негруль (Сельхозгиз, 1959).

Лист винограду: 1 - середня жилка; 2 - верхня пара головних жилок; 3 - нижня пара головних жилок; 4 - середня (кінцева) лопать; 5 - верхня бічна лопать; 6 - нижня бічна лопать; 7 - верхній бічний виріз; 8 - нижній боковий виріз; 9 - черешковая виїмка; 10 - зубці на краях лопатей; 11 - крайові зубчики

До найважливіших органам, опис яких необхідно для розпізнавання сорту, відносяться лист, гроно і ягода.

Визначення глибини бічних вирізів згинанням лопатей: 1 - дрібні; 2 - середні; 3 - глибокі

Як вже зазначалося вище, у винограду листя на пагонах розміщені по одному на кожному вузлі супротивно. Проти листя на вузлах можуть бути суцвіття або вусики. Ці особливості характеризують всі сорти, що відносяться до європейського вигляду (рідкісний виняток становить кримський сорт Альбурла, у якого листя розташовані на кожному вузлі супротивно). Однак самі листя у різних сортів будуть різні, і нерідко лише за характерними особливостями листа можна легко визначити і запам'ятати сорт.

Лист винограду, що з'явився навесні, досягає нормальної для виду і сорту величини в період росту ягід (на півдні УРСР в липні), потім подальше зростання його припиняється.

Типи бічних вирізів (по М. А. Лазаревського): А - закриті бічні вирізи: 1 - майже без просвіту; 2 - з просвітом вузькоеліптичні; 3 - з просвітом овальним; 4 - з яйцевидною просвітом і загостреним дном; 5 - з яйцевидною просвітом і округлим дном; 6 - з трикутним просвітом і плоским дном; 7 - з однозубчатим дном; 8 - з поперечно-еліптичних просвітом. Б - відкриті бічні вирізи: 1 - ледь намічені; 2 - у вигляді вхідного кута; 3 - щілиновидні; 4 - ліровидне з вузьким гирлом і гострим дном; 5 - з округлим дном; 6 - з плоским дном; 7 - з майже паралельними сторонами і гострим дном; 8 - з округлим дном; 9 - з плоским дном; 10 - з однозубчатим дном

Величина листа в значній мірі пов'язана з умовами вирощування виноградного куща. Наприклад, при зрошенні і посиленому добриві виноградника листя у всіх сортів будуть значно більших розмірів, ніж у кущів, вирощуваних без поливу, на худих грунтах. Однак все ж розмір листа є важливим сортовим ознакою. Наприклад, всім виноградарям добре відомо, які величезні листя у сортів Чауш, Кабассія і, навпаки, дрібні у сортів Трамінер, Перли Саба.

Типи черешкових виїмок (по М. А. Лазаревського): Зліва закриті: 1 - майже наглухо закриті; 2 - з просвітом, щілиновидні; 3 - еліптичної форми; 4 - округлої форми; 5 - яйцевидної форми; 6 - яйцевидної форми, але з гострим дном; 7 - з просвітом оберненояйцеподібні форми; 8 - поперечноелліптіческой форми; 9 - поперечноелліптіческой форми, але з дном, обмеженим жилками. Справа відкриті: ліровидне: 1-е округлим дном; 2 - з гострим дном; 3 - з плоскозаостренним дном; 4 - з дном, обмеженим жилками; склепінні: 5 - вузькі, з округлим дном; 6 - широкі, з плоскозаостренним дном; стрілчасті: 7 - вузькі; 8 - рівносторонній; 9 - широкі, з шпорцамі; 10 - з двох сторін; 11 - з двома складними шпорцамі

За величиною листя умовно ділять на три групи: дрібні - довжиною до 10 см (Трамінер), середні - від 10 до 17 см (Шасла), великі - понад 17 см (Чауш). За формою листя бувають округлі (Аліготе), яйцеподібні (Сапераві), клиновидні (у підщепи Ріпарія Глуар).

Дуже важливою ознакою є рассеченность листа. Він має п'ять лопатей: серединну, розташовану проти черешка, два верхніх бічних, дві нижні бічні і відповідно два верхніх, дві нижні бічні вирізи і черешкову виїмку (наприклад, лист Сенсо, Шасла). Часто два бічних вирізу слабо виражені або майже зовсім відсутні; тоді лист буде трилопатевим (Сапераві); якщо ж все чотири бічних вирізу слабо виражені або майже відсутні, тоді лист буде майже слушну або цільний (Аліготе, Плавай). Іноді зустрічаються семілопастние листя (Кокур білий, Чауш рожевий) і листя з дуже сильно розсіченою платівкою (Шасла петрушечная).

Глибина рассеченности листа може бути дуже різною. За цією ознакою виділяють три групи: слабо-, середньо-і сільноразрезние листя. Глибину бічних вирізів, що зумовлюють ступінь розсіченою листа, можна визначати в польових умовах дуже простим методом (див. Рис. Справа).

Характер вирізів листа може бути найрізноманітніший. Вони можуть бути закритими і відкритими, з гострим (Сенсо), округлим (Липовина), плоским (Мюллер Тургау) дном або ж з однозубчатим дном (Мерло) у бокового вирізу.

Черешкові виїмки так само, як і бічні вирізи, відрізняються великою різноманітністю. Вони бувають закриті, нерідко наглухо (альварние, Клерет), або ж відкриті в різному ступені. Іноді біля основи черешкова виїмки є як би відростки - шпорци (Тавриз).

Наглядова виноградар помітить, що у листя бувають найрізноманітніші зубці і навіть з цього, здавалося б, не кидається відразу в очі, ознакою можна легко дізнатися і запам'ятати сорт. Зубці бувають великі (у мускатов) і дрібні (у Маленгра раннього), тупі (у Трамінера, Липовина) і дуже гострі (у Ріслінга італійського). Іноді на кінцях лопатей вони бувають дуже вузькі, витягнуті в вістрі (Мюскадель).

Листя можуть бути без опушення - голі (Карабурну) або ж настільки опушені, що змінюється забарвлення листа. Наприклад, молоде листя у сортів Плавай, Піно менье наче вирізані з білої фланелі. Опушення буває у вигляді щетинок (Перли Саба, Копчак), у вигляді тонких павутинок (Мадлен Анжевін), повстяне (Плавай). Іноді воно змішане, коли на аркуші є і щетинки і павутинки (Сенсо). Зазвичай у дорослих листя опушення буває тільки на нижньому боці. Лише у небагатьох сортів (наприклад, у Піно менье) опушення є і на верхній стороні листа, чому цей сорт французи і назвали "менье", що означає мельник.

Дорослі листя мають зелене забарвлення різних відтінків. Наприклад, у сорту Сильванер вони світло-зелені, у сортів Каберне-Совіньйон, Мцване, Клерет (Вiвсянка) темно-зелені. Слід зазначити, що листя у молодих пагонів, а нерідко і на верхівках зростаючих пагонів мають додаткові до основного зеленого кольору відтінки в забарвленні - винно-червоний (Матяш Янош, Шасла), золотистий (Карабурну, Сенсо), яскраво-рожевий (Лідія, Чауш ).

Поверхня листової пластинки буває майже гладка (Карабурну, Молдавський), пухирчаста (Чауш, Мадлен Анжевін), зморшкувата (Каберне-Совіньйон), грубоморщіністая (Рислінг рейнський). Пластинка листка може бути плоскою (Сенсо), воронковідной (Рислінг рейнський), хвилястою (Мускат гамбурзький), з опущеними вниз (Семильон) або піднятими вгору (Німранг) краями.

Восени листя багатьох сортів набувають характерну яскраве забарвлення (наприклад, інтенсивна коричнево-винно-червоне забарвлення у листя сорту Таіровський, жовта - у Перли Саба і ін.).

Для визначення слід брати дорослі листя середнього ярусу, на 9 - 12-му вузлі втечі.

З метою визначення сорту найчастіше користуються гроном. Грона бувають різної величини. За цією ознакою їх умовно ділять на дрібні, довжиною до 10 см (Трамінер), середні - до 18 см(Шасла), великі - до 26 см (Сенсо) і дуже великі - понад 26 см (Карабурну). Форма їх буває циліндрична (Рислінг італійський), конічна (Сенсо), циліндро-конічна (Каберне-Совіньйон), крилата (Португізер), повзуча (Серексія). За щільністю розрізняють: пухкі (Мускат гамбурзький), середньої щільності (Шасла), щільні (Сенсо), дуже щільні (Піно чорний, сірий). Для багатьох сортів дуже характерним є гребінь. Наприклад, дуже крихкий, недеревенеющій гребінь у сортів Мускат гамбурзький, Італія, інтенсивно забарвлений в винно-червоний колір у сорту Матяш Янош і т. П.

Основні форми грон винограду: 1 - циліндрична; 2 і 3 - конічні грона з 'крилом' і без нього; 4 - циліндро-конічна з двома лопатями біля основи; 5 - гілляста

Ягоди у винограду відрізняються величезною різноманітністю за розміром, формою і забарвленням. За величиною ягоди винограду умовно діляться на дрібні, довжиною до 13 мм(Рислінг італійський), середні - від 13 до 18 мм (Шасла), великі - від 18 до 23 мм (Сенсо) і дуже великі - понад 23 мм (Карабурну).

За формою ягода може бути кругла, округла (майже кругла), овальна, видовжена, яйцеподібна, оберненояйцевидна, довга з перехопленням і ін. За забарвленням ягоди можуть бути білі (світло-зелені, біло-зелені, золотисто-зелені), чорні (темно -сині, темно-фіолетові, чорні), рожеві і червоні. Є невелика кількість сортів з сірим забарвленням (французькі сорти Піно сірий, Вердо сірий, місцеві грузинські грубіли курдзені, Мцване Квітель і ін.). Ягоди дуже різняться за характером м'якоті. М'якоть буває соковита (Аліготе, Піно), м'ясиста (Карабурну, Агадаі), слизова (Лідія). Сік може бути пофарбований (Алікант Буше, Таіровський, Гамі тентюрье) або безбарвний (більшість сортів).

Ягоди бувають ароматні (Лідія, Ізабелла - з суничним ароматом), з мускатним присмаком (Перли Саба, Мускат білий, рожевий і багато інших), з трав'янистим присмаком, що нагадує паслін (Каберне-Совіньйон, Мерло). Шкірочка може легко розриватися при їжі (що рветься, з'їдається шкірка у сортів Карабурну, Катта курган); може легко відділятися від м'якоті у вигляді мішечка (більшість ізабельних сортів); вона може бути грубою, товстою або тонкою, ніжною. Шкірочка зазвичай покрита восковим нальотом - пруїном - різної щільності (густий пруїном у сорту Сенсо; легко стирається пруїном у сорту Фетяска).

Більш-менш докладний опис якого-небудь незнайомого сорту винограду по перерахованим вище ознаками допоможе встановити його точну назву за допомогою спеціальної літератури або ж сортоведов (ампелографія) науково-дослідних інститутів і дослідних станцій по виноградарству.

З іншого боку, такий опис зажадає від виноградаря великий спостережливості і уважного розгляду тих чи інших ознак, а це в свою чергу значно полегшить запам'ятовування сорти.

Різні форми ягід у сортів винограду (по М. А. Лазаревського): 1 - сплюснуті; 2 - округлі; 3 - овальні; 4 - довгасті; 5 - довгі; б - яйцеподібні; 7 - оберненояйцевидні; 8 - з гострим кінчиком; 9 - з слабопрітупленним кінчиком; 10а і 10б - з перехопленням; На й 11б - слабо-і сільноізогнутую