Багато любителів закладали свої виноградники випадково отриманим посадковим матеріалом, без урахування господарської цінності сортів і тепер прагнуть замінити їх кращими столовими та універсальними сортами з високою врожайністю, гарними смаковими якостями, різних термінів дозрівання.

Самим раціональним способом заміни сорту є щеплення на кущ (на місці). Таким способом я користуюся понад шістнадцять років і за цей час накопичив чималий досвід.

Зараз вже все помилки залишилися позаду, і щеплення, за малим винятком, проходять вдало. Зазвичай я добиваюся повної приживлюваності прищепи.

Перш ніж перейти до техніки прищепних робіт, вважаю корисним для початківців любителів-виноградарів привести кілька загальних положень.

В першу чергу слід знати, що привоєм є та частина рослини, яку прищеплюють, а подвоем - на яку прищеплюють. Кожна культурна сорт винограду можна прищеплювати на будь-який інший, крім дикого декоративного.

У разі щеплення держака від молодого гібридного сіянця з несталої спадковістю (особливо 1-го року життя) до підщепи старого сорту вплив останнього на щепу завжди позначиться в тій чи іншій мірі.

Проте І. В. Мічурін писав: «Легко допустимо, що і старий давно відомий сорт виявиться не мають достатньої стійкості, а то і молодий сіянець проявить непохитну силу опору до зміни».

Виноградарі-аматори практично мають справу з щепленнями тільки старих сортів на старі або, що те ж саме, нових сортів з уже сформованими якостями спадковості до старих сортам.

Успішне проведення щеплення залежить від сумісності прищепи та підщепи (афінітет).

З досвідчених даних відомо (НДІ ім. Таїрова, 1964 г.), що ступінь приживлюваності прищепи залежить не тільки від властивостей прищепних компонентів, але і від умов вирощування маточного куща, з якого взяті черешки для щеплення. Бідність грунтів, недолік вологи і, отже, збіднення пластичними речовинами можуть стати причиною низької приживлюваності живців, взятих з цих місць.

Причинами поганого зрощення щеплень можуть бути погана якість живців, недосконалість техніки щеплення, а також умови середовища, в тому числі брак вологи в зоні щеплення, слабке надходження пасоки.

Існує багато способів щеплень, але я викладу лише деякі, що мають найбільше застосування в аматорському виноградарстві. Способи ці наступні:

Щеплення в розщепів - коли горизонтально зрізаний підщепу розщеплюється вертикально по центру. Залежно від діаметра зрізу в нього вставляється 1 або 2 держака (рис. 40, а).

Мал. 40. Щеплення в розщепів: а - по центру; б - периферійний; в - периферійний полурасщеп; г - підготовка черешків звичайна; д - зачистка держака для ординарної щеплення і його положення на підщепі; е - зачистка держака по Гарнеру і його положення на підщепі

Периферійний розщеп - при якому роблять 2 розщепу і вставляють 4 держака. Цей варіант застосовується при зрізах діаметром більше 4 см (рис. 40, б).

Периферійний полурасщеп відрізняється тим, що центр стовбура залишається неушкодженим і можлива щеплення живцями різного діаметру. Застосовується на стовбурах з великим і середнім діаметром (рис. 40, в).

Кращий час заготівлі живців для щеплення - осінь, перед укриттям кущів. Заготівля в більш пізні терміни і ранньою весною, до початку сокоруху, призводить до нестачі в них пластичних речовин.

Не обов'язково, щоб підщепу був сильнорослих. Сильнорослі підщепи необхідні лише при прискореному розмноженні щепленням високоврожайних, цінних сортів (маточники), для заготівлі від них живців. Це проводиться в промислових господарствах.

Проте з аматорської практики останніх років відомо (Єйськ, Ростов-на-Дону), що щеплення сильнорослих сортів, наприклад на Слаборосла Перли Саба, розвиваються погано і дають, як правило, слабкі врожаї.

Майстер виноградарства Різамат Мусамухамедов (1956) говорить, що існуючу думку про необхідність підбору для щеплень равнозначащіе компонентів по силі росту справедливо лише в разі щеплень над поверхнею грунту (надземні щеплення), коли прищепа залишається жити повністю за рахунок кореневої системи підщепи. Але так як щеплення з метою повної заміни сорту проводяться всюди в підземний ствол куща довгими живцями (на глибині 23-30 см), то сила росту підщепи не має тут особливого значення. Прищепа в цьому випадку живе перший рік за рахунок коренів підщепи і поступово розвиває свої корені, з яких видаляються тільки верхні росособірателі.

Щеплення можна робити в надземні частини куща і в підземний стовбур - корнештамба - нижче рівня грунту. Надземні щеплення не пов'язані с.удаленіем всієї надземної частини куща і виконуються в будь-яке місце рукавів, але найбільше в їх основу. Але при щепленні вище голови куща завжди розвиваються порослеві пагони від підземного стовбура старого сорту (підщепи), і тому на кущі не можна буде замінити старіючі рукава прищепленого сорту або в разі поразки їх плямистим некрозом.

Раніше я виконував тільки підземні щеплення, на кожен кущ по одному сорту. Іноді орігинатори роблять так званий «кущ-букет», прищеплюючи кілька сортів на кущ. Тут же слід зазначити, що такі щеплення недовговічні і гірше приживаються, а інші випадають, так як інший сорт (держак), розташований поруч, може мати кращий афінітет з підщепою.

Умовою успіху щеплення є не тільки збіг камбіальних шарів, розташованих між корою і деревиною, але і максимально щільне прилягання двостороннього зрізу живця прищепи до площин розщепу підщепи. Тому зріз на підщепі повинен бути строго конусним, а отже, двостороннім, без виїмки; площині ж розщепу завжди будуть ровноконуснимі.

Практично, навіть при відомій навичці, зрізи на черешку виходять іноді увігнутими (особливо, якщо ніж тримати ріжучої частиною на себе), і держак цінного сорту випадає, не приживається.

Щеплення можна проводити на кущах будь-якого віку за умови, що діаметр підщепи меншим за діаметр прищепи. Зазвичай на молодих кущах щеплення здійснюю після другого-третього плодоношення, коли вже визначається цінність даного сорту.

Починаючи з весни 1956 року народження, я в співдружності з іншими виноградарями-опитнікамі проводжу щеплення в різні терміни: до початку сокоруху, під час нього і до кінця - і отримую майже рівноцінні результати.

Щеплення можна проводити і при набуханні нирок і навіть при появі зеленого конуса (як надходять в садівництві), але при цьому зменшується вегетаційний період прищепи, що небажано.

Вважається, що при температурі нижче 15 і вище 38 градусів тепла зрощення проходить погано.

Останні досвідчені дані показали, що при відсутності «плачу» приживлюваність щеплень нижче, і якщо пасока не надходить, зрізаний кущ-підщепу треба негайно полити. Добрива вносити не слід.

Яке ж місце в підземному штамбі треба вибирати для виконання щеплення? Багато любителів-виноградарі прищеплюють у самої п'яти стовбура, для чого потрібні довші черешки. Але в цьому прийомі є негативна сторона: якщо держак не прижився, - місця для повторного щеплення не залишається, і залишки куща зазвичай викорчовуються. Перевіривши цей спосіб, я зупинився на щеплення в друге междоузлие підземного стовбура, рахуючи від п'яти.

Якщо кущ виявляється заглибленим, отже, у нього довгий підземний стовбур, і в цьому випадку місцем щеплення можна обрати його середину, але у всякому разі не менше 20 см від поверхні землі.

ПІДГОТОВКА КУЩА ДЛЯ ВЕСНЯНИХ І ОСІННІХ щеплень

У намічених для щеплень кущів заздалегідь відкриваю підземні стовбури. При цьому для зручності роботи обпилюють надземну частину куща під головкою або зрізаю по частинах. Яму відкопую шириною 40-50 см, щоб було зручніше працювати.

За три доби до початку щеплень відбираю необхідні живці, протираю їх вологою матерією і, зв'язавши по сортам, кладу на вимочкі не менше ніж на дві доби. Потім розміщую їх на добу в розчин гетероауксину (плиском).

До місця щеплення живці подносятся загорнутими в мокру мішковину. Заздалегідь нарізати їх на частини не слід. Це треба робити безпосередньо біля куща, щоб черешки не підсушувати і можна було на місці точніше відміряти їх довжину пропорційно глибині ями.

Для виробництва щеплення необхідні інструмент і матеріали: секатор, ножівка, прищепний ніж, невеликий молоток, короткий з вузьким потовщеним лезом і конусоподібним кінцем ніж-расщепитель, моток прядив'яного шпагату, флакон спирту-сирцю для дезінфекції, садові замазка. Крім цього, готується потрібну кількість добре розмоченою чистої жовтої глини (у відрі або іншому посуді) і шматки розмоченого паперу для прикриття місця розщепу. Добре, якщо в глину додано 7-10 г борної кислоти (або бури).

Весь ріжучий інструмент, особливо прищеплювальний ніж і секатар (крім ножа-расщепителя), повинен бути ретельно відточений. Тупий інструмент для даної роботи не придатний. ПРИЩЕПНИЙ ніж необхідно тримати в колодочке, щоб він не зазубрити.

Для зачистки поверхні зрізу на підщепі можна з успіхом користуватися садовим ножем, також добре відточеним. Класти інструмент в процесі роботи на землю не слід.

Техніка щеплення така: у куща із зрізаною надземною частиною очищаю від землі стовбур і оглядаю місце щеплення. Воно повинно бути рівним, завдовжки не менше 3-4 см, гладким, не уражене шкідниками. Вибравши місце щеплення (як я говорив, найкращим місцем є друге междоузлие), спилювати частина стовбура так, щоб у верхній частині не залишалося закраин (розширення). В іншому випадку междоузлие виявиться нерівним, в результаті чого не буде збігу камбіальних шарів щепи і підщепи.

Обпиляєте частина стовбура, тупим боком ножа очищаю відшарувалася кору междоузлия і по центру зрізу проводжу розщеп ножем-расщепителем, б'ючи по ньому молоточком. Зробивши розщеп на глибину близько 4 см, залишаю ніж в ущелині.

При уважному огляді поверхні зрізу на підщепі можна помітити, що за формою він наближається до овалу. Встановлено, що краще напрямок розщепу уздовж овалу. Його можна розрізнити через лупу.

Вибравши держак, приміряю його по глибині ями до розщепу і при необхідності укорочую так, щоб верхній вічко був нижче рівня землі приблизно на 8-10 см.

Після цього прищеплювальним ножем зачищають на конус нижній кінець междоузлия з двох сторін, починаючи на один сантиметр нижче вічка. Причому ніж тримаю від себе, притримуючи держак вказівним пальцем лівої руки. При зрізах серцевину можна оголювати з обох сторін (але краще тільки з однієї) приблизно до середини, а протилежну сторону зачистити лише злегка, залишивши суцільну зелену смужку. Конус повинен бути загострений. При цьому виходить зріз довжиною близько 3 см. Пальцями зрізи чіпати не можна (рис. 40, г).

Підготовлений держак відразу вставляю в розщепів ближче до одного з країв, а потім готую другий і розміщую з протилежного боку. Живці встановлювати треба нижнім очком назовні, але частіше за все вони кілька викривлені, і вигини заважають, тому встановлюю їх так, як зручно (рис. 40, а).

Якщо на більш тонкий підщепу прищеплюється один держак, то його внутрішню сторону (в розщепі) теж роблю злегка на конус, щоб погасити перекіс при стягуванні шпагатом. Інакше з зовнішньої сторони щепу і підщепу НЕ будуть прилягати одне до одного (рис. 40, д).

Вставляючи держак в розщепів, треба, прикриваючи пальцем бічну щілину його, відчувати дотик конуса живця, добиваючись такого положення, щоб держак не висуває назовні, а був навіть кілька утиснений всередину розщепу, так як зовнішні шари кори на багаторічному підщепі товщі, ніж на однорічному черешку прищепи.

Ніж-расщепитель при установці живця повільно виймається погойдуванням.

При великому діаметрі стовбура підщепи сила тиску стінок розщепу настільки велика, що вставити держак не представляється можливим. Це зазвичай спостерігається на кущах старше 10 років. Для таких випадків ми заздалегідь готуємо два маленьких клина. У одного з них ширина загостреної частини 1 см (для довшого розщепу), в іншого - дещо вже. Клини вставляються в центр розщепу і виймаються після кінця операції.

На підщепі великого діаметра стиснення може виявитися настільки сильним, що без клина живці роздавлюються. Тому я зазвичай клин в розщепі залишаю. Надалі клинчик відпадає, а залишки його витісняються утворюється каллюс.

Коли клин залишається в розщепі, то обв'язувати щеплення шпагатом не потрібно. Якщо ж щеплений черешок хитається, місце щеплення стягують прядивним шпагатом і обв'язують так, щоб залишалися невеликі просвіти, після чого змащую торець зрізу підщепи і все обв'язування петролатумом (фабричні садові замазка), виготовленим на нафтовому матеріалі. Щілина розщепу закриваю шматочком вологого паперу, слідом рясно змащую рідкою глиною і прикриваю шматками мокрого паперу. Після цього закриваю щеплені живці мелкокомковатой вологою землею до самої верхівки так, щоб верхній вічко виявився під горбком землі (так званий літній горбок). Стінки ями, а потім і горбок обробляю нитрафеном, іноді хлорофосом, що оберігає майбутні пагони від пошкодження грунтовими шкідниками. Лунку ями для збереження вологи, кращого прогрівання грунту потрібно замульчувати і прикрити плівкою напівпрозорого поліетилену, підгорнути краї її землею. У центрі плівки робиться короткий розріз для повітрообміну і виходу втечі. Знімається плівка, коли пагони перевищують перший дріт.

У місця щеплення встановлюється рейка з етикеткою, на якій вказується назва сорту, час щеплення, кількість живців. Необхідно відзначити, що застосування тирси, вологого піску або однієї тільки вологого паперу замість глини дає гірші результати.

Вченими Всеросійського науково-дослідного інституту сільського господарства запропонований спосіб щеплення на кущ, який здійснюється із застосуванням електродрилі. Це механізований спосіб, призначений для досвідчених і промислових виноградників. На зрізі стовбура підщепи, у самого його краю, висвердлюється вертикальний отвір, куди вставляють з деяким зусиллям держак, у якого нижній кінець очищений по діаметру отвору. При цьому способі щеплення забезпечується найкраще зіткнення щепи з підщепою. Для виконання такого щеплення потрібно лише домогтися, щоб під час свердління не ухилитися від краю зрізу стовбура.

З огляду на те що держак зачищається після свердління, перед його зачищенням є можливість уточнити глибину отвору, вимірявши її сірником.

Для. свердління зовсім не потрібно мати набір свердел різного діаметра. Можна обійтися лише двома, наприклад, максимального діаметра (7 мм), що дає можливість використовувати зачищають живці товщиною від 8 до 10 мм, і мінімального діаметра (5 мм), що допускає заточку живців товщиною 6-7 мм. Живці товщі 10 і тонше 6 мм в щепленні використовуються в рідкісних випадках.

Деякі виноградарі намагаються застосовувати ручне свердло, але результати поки недостатньо переконливі.

Не можна обійти можливий випадок, що зустрічається в практиці любителів, коли у єдиного живця особливо цінного нового сорту нижнє міжвузля коротке, а вічко видалити не можна (держак стане коротшим). В цьому випадку поступаю, як рекомендує англійська селекціонер Р. Гарнер: зачищаю держак вище, вічка, залишаючи останній в конусі зрізу, і при щепленні вічко входить в розщепів повністю (рис. 40, е).

У будь-якій щеплення при збігу камбіальних шарів щепи і підщепи утворюється сполучна, або рубцева, тканину (спайка). Нирки прищепи, використовуючи пластичні речовини свого держака, розвиваються дещо раніше появи рубцевої тканини. Після утворення спайки коріння підщепи починають живити розвивається втечу, і щепу з підщепою утворюють єдиний організм. Проте початківцю виноградарю важливо знати, що нижче місця щеплення завжди залишається старий сорт, а вище нього - новий, щеплений. Кожен з компонентів може дати пагони з плодами свого сорту, причому на пагонах від підщепи суцвіття розвинуться не менше ніж через два роки, а на підщепі навіть в рік щеплення.

Любителю, що виконує в себе на винограднику щеплення, треба добре знати форму і опушення листя, щоб вміти розрізнити пагони підщепи і прищепи.

Якщо на кущі виявляться листя двох сортів, це буде означати, що пагони виникли від підщепи і прищепи. У такому випадку місце щеплення треба відкрити і видалити пагони підщепи. Якщо розвинуться пагони тільки підщепи, потрібно розкрити місце і повторити щеплення або ж залишити кращий втечу підщепи, на якому після його визрівання можна прищепити в наступний сезон один держак. Можна щеплення повторити і негайно, але вже зеленим черешком на зелений пагін підщепи (порослеві).

Буває, що втечі не з'являються більше 30 днів. При розтині ями виявляється, що держак прижився, але молоді, ще білі (етіолірованние), пагони потрапили під твердий грудку землі і не можуть випрямитися і вийти з-під землі, вони зламалися і насилу обходять перешкоду. Такі пагони не можна чіпати, так як вони дуже крихкі. Треба звільнити їх від кома, присипати вологою землею, навіть злегка зволожити і замульчувати. Верхівки етіолірованних пагонів, потрапивши на сонячне світло, отримують опіки, буріють і гинуть, тому процес цей треба виконати швидко.

Слід пам'ятати, що проявляти нетерпіння і розкривати яму раніше терміну не можна. У моїй практиці було чимало випадків, коли етіолірованние втечу опинявся біля поверхні грунту, і він, як правило, при розтині горбка обламувався.

У перший рік щепу живе за рахунок коренів підщепи, поступово розвиваючи і своє коріння. У деяких довідниках рекомендують видаляти утворилися коріння щепи. Я роблю по-іншому: коріння щепи, розташовані біля місця щеплення, особливо якщо вона проведена низько, що не видаляю. Коріння ж, розташовані вище 18-20 см, піддаю катаровку (рис. 41).

Мал. 41. Розвиток щеплення на підземному стовбурі великого діаметра: 1 - прижився держак прищепи з корінням; 2 - не прижилися держак; 3 - дворічна лоза прищепленого сорту; 4 - однорічні лози; 5 - однорічні пагони; 6 - порослеві втечу підщепи, що підлягає видаленню

Якщо живці прищепи короткі і сидять в ямі низько, навколо пагорба залишається лунка, в яку, в міру росту пагонів, поступово підсипаю землю без сильного ущільнення. Нижні листя, що потрапляють при цьому в землю, можна обрізати, залишивши лише черешки. Після чергової підсипання землі виробляю поливання і поверхню лунки знову мульчують.

При підземних щеплення зрізається вся надземна частина куща, і співвідношення між кореневою системою і надземними органами порушується. Тому, якщо з одного очка розвивається 3 і більше пагонів, кількість їх зменшувати не слід. До сильному багаторічному куща з великим діаметром (більше 3 см) прищеплювати краще 2 держака, тільки однакового діаметра, інакше буде перекіс.

Бувають випадки, коли відкривається для щеплення підземний ствол виноградного куща виявляється дуже коротким (в результаті завищеної посадки), з викривленими короткими міжвузлями і на ньому немає відповідного місця для щеплення, а також коли виконана щеплення не прижилася і повторити її в п'яту немає можливості. Тоді я проводжу щеплення в скелетні корені, зберігши і використавши тим самим стару кореневу систему для харчування майбутнього куща.

Техніка щеплення в цьому випадку наступна.

Оголивши шпори коріння, вирізаю залишок стовбура з п'ятою. Після цього вибираю один, краще розташований, скелетний корінь діаметром не тонше прищепного черешка і способом розщепу прищеплюю на ньому 1 або 2 держака бажаного сорту. Довжина держака залежить від глибини ями (рис. 42).

Мал. 42. Дворічна щеплення в скелетних корінь одним держаком: 1 - місце щеплення; 2 - структурний корінь; 3 - 2-Глазкова держак - щепа; 4 - росяні корені прищепи

Всі прийоми щеплення звичайні. Слід лише зауважити, що скелетні корені, як правило, лежать майже горизонтально, тому ще до розщеплення треба надати цьому підщепі по можливості вертикальне положення, а для стійкості зробити упор (хоча б з каменю).

При нестачі прищепного живців відповідної довжини використовую короткі. Причому, як показав досвід, і одноглазковие живці добре приживаються, швидко дають пагони, і не тільки від основної нирки, але і від бічних (заміщають). Бажано до щеплення такий держак покрити парафіном. Так, ранньою весною 1959 року зі початком сокоруху я прищепив новий столовий сорт середньоазіатської селекції Різамат на корені Цимлянського чорного одним, які опинилися єдино придатним одноглазковим держаком.

Діаметр кореня був удвічі товщі. Здавалося, що надії на удачу мало. Однак несподівано з цього єдиного очка з'явилося 5 пагонів. При перевірці виявилося, що каллюс утворився хороший, держак прищепи розвинув і свої перші коріння.

При такій низькій щеплення коротким держаком яму засипати не потрібно. Після обмазки глиною місця щеплення і підсипання земляного пагорба, підстава ями і горбок потрібно замульчувати. У відкритій ямі хороший тепловий режим. Щоб уникнути затоплення ями потоками води під час дощу треба зробити навколо неї кругову канавку зі стоком. Природно, що в міру росту пагонів в яму потрібно підсипати землю і при необхідності поливати.

Плодоношення куща, прищепленого в корені, настає пізніше щепленого в стовбур на 1-2 роки.

Необхідно відзначити, що якщо щеплення виконана в два кореня, то виходить два куща (в одному гнізді), які розвиваються самостійно. Але мати в одному гнізді два куща небажано, так як здвоєні кущі надалі гнітять один одного, швидше старіють і їх складніше формувати.

Іноді на пагонах прищепи розвиваються довільні пасинки. Їх потрібно залишити для посилення листової маси і більш інтенсивної діяльності коренів. На сильно зростаючих пагонах можна зробити ранню карбування над 5-6-м листом (при наявності вже 10-12-го листа), з метою отримання ранніх Пасинкова пагонів, що використовуються для прискореного формування рукавів і плодових ланок. Ніякої прищіпки і карбування пагонів в кінці вегетації для їх нібито кращого визрівання, керуючись останніми науковими даними (Р. Ю. Солдатова, НДІ ім. Шредера), я і інші члени нашої секції товариства охорони природи вже багато років не робимо. Пагони добре визрівають і без карбування при наявності всіх листів, тим більше, що ріст пагонів загасає.

Нормально плодоносити щеплення зазвичай починають при хорошому розвитку на другий рік росту. Деякі середньоазіатські сорти плодоносять на третій рік. Формування рукавів проводиться навесні. Надалі формую щеплені кущі так само, як і всі інші.

Були випадки, коли на пагонах прищепи суцвіття формувалися в рік щеплення. Цілком природно, я їх завжди видаляв, даючи куща розвинутися.

Бажаючи зберегти плодоношення куща-підщепи ще на один рік, деякі виноградарі застосовують щеплення в бічній заріз підземного стовбура, зберігаючи повністю або частково надземну частину. Для цього, оголивши ствол на глибину 20-25 см, роблять на междоузлии розріз гострим ножем під кутом близько 30 градусів на глибину 2,5 см без перетину серцевини. Держак, зрізаний двостороннім клином на довжину, трохи меншу глибини врізу, вставляють в паз, обв'язують шпагатом, змащують вазеліном і глиною і закривають землею, як і зазвичай з залишенням лунки (рис. 43).

Мал. 43. Схема щеплення в бічній заріз: 1 - видаляється рукав; 2 - річний горбок; 3 - деталь щеплення

Для забезпечення більш вільного зростання і освітлення, що розвиваються пагонів прищепи, коли пагони вже рушать в зростання, іноді видаляють один крайній рукав над щепленням. Якщо держак не прижився, щеплення в заріз можна повторити з іншого

боку. При хорошому розвитку пагонів прищепи, що забезпечують формування рукавів, надземну частину старого сорту спилюють в кінці літа.

ЛІТНІ «ЗЕЛЕНІ» ЩЕПЛЕННЯ

Коли немає живців з визріли лози цінного сорту або якщо терміни весняного щеплення пропущені, виконую її влітку (так звана «зелена» щеплення). Для щеплення використовую зелений держак, для чого придатні як основні пагони, так і Пасинкова. Прищепного держак - одноглазковий. Час щеплення - період інтенсивного росту молодих пагонів (кінець травня - початок червня).

Кущі, намічені для зеленого щеплення, зрізаю восени або навесні на чорну головку і нижче поверхні грунту на 8-10 см. Потім, відкривши лунку ще нижче, роблю секатором кілька уколів по ближньому міжвузля, поливаю теплою водою з мінеральними добривами (NPK), мульчують і для кращого прогрівання грунту покриваю поліетиленовою плівкою.

До щеплення приступаю, коли порослеві пагони досягають 15-20 см, середина їх стає пружною і злегка древеснеет.

З цих пагонів залишаю 3-4 кращих, інші обламують біля основи. За два дні до щеплення пагони підщепи зрізаю під прямим кутом нижче другого вузла (бритвою або окулірувальним ножем), залишаючи пеньок близько 3 см. Нижній лист не видаляю.

Одночасно вискубую намітилися до розвитку пасинки і зимуючі вічка.

Прищепного зелені живці заготовлюють в день щеплення і розміщую в банку з утепленою водою (добре, якщо сюди додати розчиненого в гарячій воді 0,5 таблетки гетероауксину). Краще використовувати їх відразу після зрізання, але не пізніше, ніж через 10-12 годин. Держак швидше приживається, якщо нижня частина його злегка одревесневевшая, але не груба.

Зберігають черешки в посудині з водою в затіненому місці, а потім підносять до місця щеплення.

Підщепа і прищепа підбирають приблизно однакового діаметра. Нарізаючи живці по одному вічка, треба вище листа залишати пеньок діаметром 1,5 см, а нижче його - 2,5 см. Лист обрізаю ножицями, скорочуючи площу його до 5-6 кв. см.

Нижню частину зеленого живця зрізаю з обох сторін на клин і вставляю в розщепів підщепи, підсовуючи до однієї зі сторін. Прищепного держак вдвигается до кінця розщепу так, щоб його бічні зрізи повністю знаходилися між двома половинками розщепу підщепи (рис. 44).

Мал. 44. Щеплення зеленого живця (1) на зелений пагін (2) і деталі щеплення

Щеплення обв'язується в один шар, без просвітів, вузької поліетиленовою стрічкою. Слідом за цим обережно обертають її нижньою стороною залишеного листа підщепи і злегка обв'язують товстою ниткою, створюючи тим самим вологе середовище. Обгортковий лист розкриваю, коли пагони починають рости. Нитку знімаю після повного зрощення щеплення. Протягом всього літнього періоду видаляю знову з'являється поросль підщепи.

Для запобігання від висушування можна закрити до розкриття нирок всю щеплення ізолятором з поліетилену, причому кінці його зав'язати так, щоб проходило повітря.

Викладений спосіб надземної щеплення дає можливість замінювати старіючі рукава тільки з Волчкова пагонів. Для отримання в майбутньому порослевих пагонів від прищепленого copтa восени до кінця вегетації після визрівання прищепного пагонів кущ обкопую з усіх боків, роблячи яму глибиною до п'ят коренів, укладаю його туди, заглиблений підставу пагонів прищепи (з яких в подальшому формую кущ) на глибину не менше 20 см.

«Зелену» щеплення можна виконати способом копулировки без язичка (інститут «Магарач», 1962). Для цього на втечу-підщепі перед щепленням видаляють все листя і пасинки. Підщепа і прищепа підбирають однакового діаметра і зрізають по міжвузля косим зрізом. Після цього компоненти з'єднують і обв'язують еластичною гумовою стрічкою або смужкою поліетилену. Верхній зріз прищепи для щеплення покривають парафіном.

Деякі любителі запитують про маловідому і не поширеною в практиці щеплення винограду восени (під зиму). Можу сказати, що, грунтуючись на тому, що коріння винограду не мають періоду спокою, я робив іноді щеплення на початку жовтня в підземний ствол.

Результати були нормальними, щеплення навесні розвивалися добре. Проте в більш північних районах такі щеплення не дадуть таких результатів, як в південних. Окремі удачі можуть бути, але рекомендувати осінні щеплення для широкого застосування поки немає достатніх підстав, хоча досвід наш налічує 12 років.

ЗАСТОСУВАННЯ окуліруванням у виноградарстві

А. С. Субботовіч (1968 г.) розробив і запропонував техніку «зеленої» щеплення методом окулірування в приклад.

Особливості «зеленої» окулірування полягає в тому, що з зелених пагонів-підщеп не треба видаляти листя, вусики і зимуючі вічка, завдяки чому фізіологічні процеси не порушуються і щеплені пагони і кущі залишаються в нормальних умовах вегетації.

Окуліровка зеленими очима може виконуватися на різній висоті втечі, на якому можна робити кілька щеплень, якщо потрібно заготовити з цих маточних кущів додатково посадковий або щеплення матеріал розмножуємо сорти.

Виконана в липні-серпні окулірування зеленим оком дає високу приживлюваність.

Для аматорського виноградника більш прийнятна окулірування саме біля основи зеленого втечі (у землі), щоб мати можливість формувати рукава з пагонів щепленого сорту і залишалося менше від підщепи. Отже, операцію можна починати, не чекаючи подовження пагонів підщепи. При таких щеплення порослеві пагони будуть від старого сорту, але при бажанні завжди можна здійснити подальшу окуліровку на них і виростити рукава.

Окуліровка в приклад виконується на вузлах зелених пагонів-підщеп з боку вічка, який знімається двома надрізами окулірувальним ножем (рис. 45). Цим же способом знімається і вічко щепи з щитком, обов'язково однакового розміру з вирізом на підщепі. До зняття прищепного вічка з нього знімається біля самої основи черешок листа і намітився до зростання пасинок.

Мал. 45. Послідовність зрізу щитка з втечі підщепи та прищепи: а - початковий косий надріз; б - початок зрізу зверху вниз на підщепі; в - виріз на підщепі з боку вічка; г - форма зрізаного вічка прищепи з щитком в профіль; д - вид щитка в плані з боку вічка; е - обв'язка щитка на підщепі

Я на своєму досвіді переконався, що зрізати вічко треба перш за все на підщепі, з тим щоб щепа вставити на це місце з ножа, після чого негайно обв'язати вузької поліетиленовою (еластичною) стрічкою. Знімається пов'язка при розпусканні нирок, що зазвичай буває через 30-35 днів. Для страховки проти можливого випаду першої окулірування можна робити одночасно другу на наступному по висоті вузлі. У цьому випадку щеплення будуть розташовані супротивно. Зелену окуліровку рекомендується проводити в дуже вологу погоду вранці, до 10-11 годин, або ввечері.

Автор запропонованого способу щеплення А. С. Субботовіч говорить про те, що щеплення буде успішною в тому випадку, якщо є в достатній кількості волога і поживні речовини. Причому тут потрібна не просто вода, а пасока, що виділяється виноградною рослиною, в складі якої не тільки пластичні речовини з різними органічними і мінеральними компонентами, але також фізіологічно активні. Зменшення кількості пасоки, що надходить до зони щеплення, негативно позначається на приживлюваності.

Щеплення в ЗЕЛЕНИЙ ВТЕЧА визріли живці

Інститутом «Магарач» рекомендований новий спосіб річної щеплення на зелений пагін - річним (торішнім) одноглазковим парафінованих держаком. Парафін оберігає держак від висихання.

Техніка щеплення наступна: кущ спилюють навесні в період від початку сокоруху, приблизно до 1 червня, нижче рівня грунту (і нижче головки).

Зріз ізолюється садовою замазкою, прикривається мульчею. На спиляних стовбурах розвиваються порослеві пагони. У травні-червні, коли пагони досягнуть довжини 20-25 см і у 2-3-м междоузлии товщини, рівної товщині прищеплений живців, за 2-3 дні до щеплення, проводиться уламка. На кущі залишають 3-4 кращих втечі, переважно розташованих в площині шпалери.

Живці для щеплення з пагонів минулого року заздалегідь (в квітні) зі сховища кладуть на вимочування на дві доби в водопровідну воду. Після цього їх провітрюють і розрізають на одноглазковие (довжиною 6-7 см). Верхній зріз робиться на 2 см вище вічка, нижній - на 4-4,5 см. Нарізані живці відразу парафінують. Для цього в посудину, на половину його об'єму, наливають воду, кладуть парафін і підігрівають до 60-80 градусів. Розплавлений парафін на поверхні води остигає повільно. Живці занурюють спочатку в парафін і слідом в холодну воду. Тримати їх можна пінцетом. Опускати в парафін треба сухі живці, до мокрих він погано пристає.

Іноді для гарантії я опускаю живці в парафін два рази поспіль.

Зберігати парафіновані живці до щеплення слід в прохолодному темному місці у відкритих поліетиленових мішечках, розсортованими по товщині. Добре зберігаються вони в нижній частині холодильника.

Щеплення проводять через 2-3 дня після уламки зайвих порослевих пагонів.

Для щеплення треба мати дуже гострий (обов'язково оправлений на ремені) прищеплювальний або окуліровочний ніж і смужки еластичного поліетилену або тонкої гумки для обв'язки. Поліетиленові мішечки з живцями в процесі операції слід тримати в закритому шухлядці (для захисту від сонця).

Товщина зеленого втечі в місці зрізу і товщина прищепи повинна бути однаковою. Підібравши держак прищепи по діаметру, його зрізають на клин збоку від нирки (з обох сторін, як і зазвичай) на 0,5 см нижче вузла. Довжина зрізу повинна бути дорівнює приблизно трьом діаметрам держака. Прищепа зрізають на клин після підготовки і розщеплення підщепи, щоб відразу вставити його на місце.

Фахівці рекомендують щепу вставляти так, щоб око його був діаметрально протилежний нижньому на зрізаному підщепі.

Зелені підщепи зрізають в нижній частині втечі вище обраного вузла на 3-3,5 см. Розщепити робиться в площині нирки до вузла гострим кінцем леза ножа. Всі нижні очі на підщепі вищипують, залишаючи один лист. Місце щеплення обв'язують в один шар смужкою м'якої плівки. На одному кущі можна робити 3-4 щеплення. У цьому випадку буде нормальна навантаження і слабше розвинута поросль. Сильно затверділі пагони до щепленні малопридатні і, якщо це допущено, їх слід виламати, щоб викликати нову поросль, яка встигне розвинутися до нового щеплення.

Кращий час для цього щеплення травень-червень, але можливе проведення її і в липні (рис. 46).

Мал. 46. ​​Літня щеплення визріли (торішнім) держаком на зелений порослеві втечу: 1 - парафінований держак, 2 - верхня зона одревеснения підщепи

Для захисту від прямих променів сонця місце щеплення я закриваю папером (трубочкою), а від розгойдування вітром прикріплюю до тонкої реечки. Папір знімаю, як тільки нирки починають розпускатися. Перевірка, в основному для видалення порослі від підщепи, необхідно робити не рідше ніж через кожні 3-4 дні. Навіть незначна поросль негативно впливає на приживлюваність щеплень.

Одна з труднощів при даному способі щеплення - збереження живців в спокої (зі сплячими бруньками) до середини травня-червня. Я рекомендую заготовлювати восени живці не тільки від основних пагонів, але і від Пасинкова. Вони зазвичай меншого діаметру і можуть бути використані на більш тонких зелених підщепах.

Цей спосіб випробуваний мною в щепленні ранніх сортів Кардинал і Ранній Магарача (№ 372) відповідно на Мускат угорський і Чауш білий і дав відмінні результати.

На щеплених порослевих пагонах утворилося, крім основного пагона, кілька сильних пасинків, які до осені добре визріли.

Навесні я сформував рукава звичайним способом з короткими плодовими стрілками і на кущі сорту Ранній Магарача отримав 7 грон. У наступному сезоні на ньому вже утворилося 48 суцвіть.

Для захисту від грибних хвороб корисно профілактично обприскати грунт поблизу щеплення і повторити обприскування після проростання нирок. Замість бордоської рідини за новою рекомендації УНІІВіВ ім. Таїрова я застосовую препарат хінозол в 0,15-0,2-відсоткової концентрації (15-20 г на 10 л води).