Поєднання морозостійкості куща з високою якістю плодів

При розведенні винограду біля стін і на альтанках кущі доводиться залишати на зиму незакритими, так як пригнути їх до землі не представляється можливим. З цього випливає, що для пристенной культури винограду потрібні морозостійкі сорти. Але існуючі високоякісні європейські сорти винограду, як уже говорилося, недостатньо морозостійкі, а морозостійкі ізабельні дають недостатньо високоякісні плоди, звідси завдання - працювати над виведенням нових сортів - високоякісних і разом з тим морозостійких, а також над підвищенням морозостійкості існуючих цінних сортів.

Підбір сортів для гібридизації

Нові сорти створюються шляхом гібридизації з подальшим вихованням гібридів і відбором.

Щоб отримати високоякісні морозостійкі гібриди, потрібно схрещувати різні європейські та середньоазіатські сорти винограду, що володіють хорошими смаковими якостями ягід, з сортами морозостійких видів.

З європейських сортів, наприклад, можна рекомендувати для гібридизації наступні: інтенсивно накопичують цукор Мускат білий, Мускат рожевий і Кишмиш чорний, ранні сорти Перли Саба, Мадлен Анжевін і Чауш, у яких добре визріває деревина; з середньоазіатських - великоплідні Тайфи, Німранг, Катта курган і ін. З морозостійких форм найбільш підходящими для гібридизації є сорти виду Вітіс Лабруска - Ізабелла, Лідія та інші, а також Амурський виноград; в зонах, заражених філоксерою, можна рекомендувати також сорти і гібриди видів Ріпарія і Рупестріс.

Успіх справи залежить насамперед від уміння вибирати батьківські пари на основі особистих спостережень за поведінкою тих чи інших сортів в тій місцевості, де ведеться селекційна робота. Важливо не тільки вміло підібрати сорти для схрещування, а й відібрати для цієї мети найбільш підходящі кущі батьківських сортів. Наприклад, якщо помічають, що будь-якої кущ краще за інших кущів даного сорту переносить зиму або один пропонує кращі визріванням деревини і менше пошкоджується заморозками, то для схрещування слід взяти саме такий кущ.

Виробляти схрещування бажано в тому районі, для якого виводяться нові сорти, щоб гібридне насіння формувалися на кущах, які ростуть в умовах цього району. Завозити гібридне насіння з інших місць слід лише в тому випадку, якщо на місці немає кущів необхідних для схрещування сортів. В цьому випадку можна звернутися в будь-яке науково-дослідна установа з виноградарства з проханням вислати гібридне насіння для виведення високоякісних морозостійких сортів винограду.

Як проводиться схрещування

Техніка схрещування полягає в наступному. На відібраних для гібридизації кущах вибирають великі суцвіття, що знаходяться на сильних, добре ростуть пагонах. Верхню частину грона зрізають до половини по гребеню. На решти каструють квітки. Тонким пінцетом в один або два прийоми знімають ковпачок разом з пильовиками у кожного бутона (рис. 42). На кожному суцвітті каструють 50-100 бутонів, інші зрізають ножицями з гострими кінчиками. Каструвати потрібно в той день, коли на кущі з'являться перші розквітлі квіти.

Мал. 42. Положення пальців руки і пінцета при кастрації квіток винограду

Після кастрації на суцвіття надягають ізолятор для запобігання його від попадання пилку з сусідніх квітучих кущів. Ізолятор готують з пергаментного паперу, яку розрізають на шматки шириною в 20 сантиметрів і завдовжки в 25 сантиметрів. Потім нарізані листочки склеюють в трубку. Для цього беруть півлітрову пляшку, обгортають її листочком і його краю склеюють. Кінець утворилася пергаментним трубки (з боку шийки пляшки) занурюють у воду на 3-4 сантиметри, потім зав'язують її капроновою ниткою по краю самочинного місця на один вузол, змочену облямівку відгинають, знімають з пляшки і інший кінець зав'язують ниткою, попередньо вклавши в цей край невелику грудочку вати.

Підготовлений таким способом ізолятор (рис. 43) надягають на суцвіття, цветоножку обгортають шматочком вати і затягують нитку. Вранці наступного дня розв'язують верхній кінець ізолятора і оглядають рильця кастрованих квіток. Якщо на них з'являються крапельки рідини, потрібно провести запилення; якщо крапельки не з'явилися, ізолятори зав'язують і огляд продовжують щоранку, поки на рильця квіток не з'являться крапельки. Цей момент пропустити не можна, так як запилення до появи крапельок або після їх висихання результатів не дає - схрещування не виходить.

Мал. 43. Пергаментний ізолятор, в який укладаються кастровані суцвіття винограду

Якщо батьківський кущ цвіте раніше материнського, пилок для запилення збирають заздалегідь. Для цього з квітучих суцвіть струшують пильовики (разом з пилком) в паперовий кульочок, просушують в тіні і тримають в сухому місці до того часу, коли потрібно зробити запилення. Під час запилення пильовики з пилком набирають пензликом і струшують над рильцями, на яких з'явилися крапельки.

Схрещування краще вдається, якщо батьківський і материнський кущі цвітуть одночасно. Тоді з добре розквітлих суцвіть батьківського куща зрізають кілька відгалужень, підносять до материнського куща і вводять по одному в розв'язані ізолятори, торкаючись пильовиками до рильця, потім виймають. Такий спосіб запилення дає найкращі результати.

Посів насіння і отримання сіянців

Через два-три тижні паперові ізолятори знімають і на суцвіття з молодими зав'язі ягід надягають марлеві мішечки. При настанні повного дозрівання насіння грона зрізають і з ягід витягають гібридне насіння.

Протягом приблизно двох місяців перед посівом насіння стратифицируют.

Їх замочують у воді, спливли викидають, а потонули вимочують протягом двох діб. Потім воду зливають, а насіння перемішують із землею помірної вологості. Для цієї мети слід брати хороший чорнозем, змішаний навпіл з піском.

Перемішані з землею насіння насипають в маленькі мішечки, які легко приготувати зі шматочків старого брезентового шланга. У кожен мішечок кладуть металеву етикетку, що відрізняється від інших своєю формою. Етикетки можуть бути круглі, трикутні, квадратні, з різною кількістю отворів тощо. В журналі записують, якій комбінації схрещування відповідає та чи інша форма етикетки.

Брезентові мішечки з насінням зберігають до весни в ящику з землею помірної вологості. На дно ящика розміром 40X50 сантиметрів і висотою в 25 сантиметрів насипають шар землі 10-12 сантиметрів, укладають в один ряд мішечки і засипають таким же шаром землі. Ящик зберігають в підвалі або в іншому приміщенні з температурою не вище 10-12 градусів тепла і не нижче нуля. Накривають ящик листом заліза, щоб земля не пересохла і щоб миші не дісталися до насіння.

Посів насіння винограду виробляють в той час, коли зацвітає яблуня. За два тижні перед посівом ящик, в якому зберігаються насіння, ставлять на день під парникову раму, якщо є сонце, або в дуже тепле приміщення, якщо погода стоїть похмура. На ніч ящик виносять у двір, щоб насіння можливо сильніше охололи. При таких різких коливаннях температури проростання насіння прискорюється. Зазвичай на сьому-восьму добу вони розтріскуються, а на десятий день з'являється корінець. Тому починаючи з п'ятих-шостих діб стежать за станом насіння: з ящика дістають мішечок, беруть з нього кілька насіння, відмивають прилиплу землю водою і уважно оглядають. Якщо тріщин немає, стратифікацію продовжують.

Коли на більшості насіння з'явилися тріщини, їх відмивають від землі (найкраще на ситечку під струменем води) і висівають в заздалегідь підготовлені грядки. Відстань між рядками - 40 сантиметрів, між насінням - 7-8, таким чином на погонний метр висівається 12-15 насіння. Глибина загортання - 3 сантиметри.

Відразу після посіву роблять полив. Поливати потрібно помірно. Надмірний полив небезпечний для насіння винограду, так як всі вони можуть згнити, а заболочування грунту повністю припиняє проростання. Земля повинна бути нормальної вологості і пухкої, щоб повітря мав доступ до насіння.

При сприятливих умовах сходи з'являються через 8-10 днів. Якщо настає похолодання, вони кілька затримуються.

У перший рік догляд за сіянцями полягає в тому, щоб забезпечити їм гарний грунтову і повітряне живлення.

Після появи 5-6 листків роблять першу підгодівлю. На одне відро води беруть 100 грамів калійної селітри, 100 грамів суперфосфату і додають щіпку бури або борної кислоти. Отриманим розчином поливають сіянці з розрахунку півлітра на один погонний метр рядка. Потрібно стежити, щоб добривний розчин не потрапляв на листя, так як від цього виходять опіки. Після внесення підгодівлі роблять поливання, щоб добрива проникли глибше.

Щоб надалі грунт не пересихала і була помірно вологої, її треба часто рихлити, не допускаючи утворення кірки від поливів і дощів. Це дуже важливо, тому що виноградна рослина розвивається добре тільки в тому випадку, якщо повітря вільно проникає до коренів.

В середині літа, коли коріння вже досить розрослися, в міжряддя вносять гранульований суперфосфат і роблять розпушування на глибину 15-16 сантиметрів. Коли на сіянцях з'явився перший вусик, їх підгодовують таким же удобрювальну розчином, як в перший раз, але на цей раз беруть на один погонний метр літр розчину.

Щоб сіянці не лягали на землю, влаштовують опору. Можна зробити тимчасову шпалеру: вбити через кожні три-чотири метри кілки і натягнути між ними два ряди шпагату.

Сіянці обприскують бордоською рідиною, яку готують так само, як і для старих кущів, а потім розводять вдвічі водою. При обприскуванні сіянців особливо важливо, щоб у бордоської рідини була нейтральна реакція (при змочуванні синя і червона лакмусовий папір повинна зберігати свій колір). Надлишок мідного купоросу (кислоти) або вапна (луга) викликає у сіянців дуже сильні опіки листя, особливо верхівок, що затримує їх розвиток.

Після перших заморозків сіянці викопують. Для цієї роботи потрібно вибрати теплий, безморозний день. Навіть при морозі в півградуса тільки що вийняті з землі коріння дуже швидко гинуть.

Викопані сіянці пов'язують в пучки по комбінаціям схрещувань, до них прикріплюють етикетки, на яких зазначаються назви батьківських форм і кількість рослин. Крім того, роблять відповідний список у журналі.

На зиму сіянці прикопують піском в підвалі і стежать за тим, щоб вони не пересохли. Якщо вони все ж пересохли, їх слід зволожити, але дуже обережно, щоб не допустити надлишку води.

Навесні, в середині квітня, сіянці виймають з підвалу і висаджують на постійне місце.

Виховання гібридних сіянців

Виховання гібридних сіянців - дуже важливий етап селекційної роботи. Потрібно зробити все для того, щоб гібридні сіянці до вступу в плодоношення представляли собою потужні рослини, з сильною кореневою системою і досить розвиненою надземною частиною куща. У коренях і в деревині стовбура повинні бути накопичені великі запаси поживних речовин. Інакше кажучи, до вступу в плодоношення потрібно виховувати такі рослини, які були б в змозі зробити великі грона, з великими ягодами, накопичити в них велика кількість цукру, дати смачні і красиві плоди, Таких результатів ніяк не можна домогтися від гібридів, якщо вони представляють собою хирляві рослини, вирощені в загущеній посадці, на поганий опорі, при недостатньому грунтовому живленні і нестачі вологи в грунті.

Велике значення має і спосіб формування сіянців. І. В. Мічурін писав: "При вирощуванні з сіянців деревця ні в якому разі не слід надавати їм штучних форм кордонів, пальметт і, т. П., Тому що при таких насильства вільного зростання насіннєвих деревця вони залишаються на довгий час безплідними .. . Цим ще зайвий раз доводиться, що багато прийомів так званої фірмовий культури найчастіше приносять досить значної шкоди нормальному розвитку рослин. За моїми дослідам, найкращою формою для деревець нових сортів, вирощених з насіння, потрібно вважати ту, в яку прагне скластися зростання кожного деревця нового сорту: для яблунь - нізкоштамбовая і кущова, для груш - високопірамідальная, для вишень і слив - кущова, дивлячись по роду і виду рослини ".

Сіянці винограду володіють сильним зростанням і при сприятливих умовах дуже швидко перетворюються в потужні ліанообразниє рослини. Практикою багатьох селекціонерів-виноградарів встановлено, що плодоношення настає на третій рік, якщо сіянцям в перші два роки дають можливість утворити високий стовбур. Навпаки, при короткій обрізці сіянці виходять кволі і значно пізніше вступають в плодоношення.

Щоб забезпечити правильне виховання гібридних сіянців, необхідно застосовувати агротехніку, основними елементами якої є:

1) глибока обробка грунту і підвищення її родючості до посадки;

2) забезпечення водопостачання (повне виключення можливості посухи, тобто нестачі вологи);

3) забезпечення достатньої площі живлення, при якій листя гібридних сіянців добре і рівномірно висвітлювалися б сонцем;

4) створення умов для розвитку гібридів в ліанообразниє рослини;

5) обрізка за принципом відбору і залишення на кущі найбільш сильних, добре розвинених однорічних лоз;

6) своєчасна підгодівля і полив рослин.

Звичайно, цим не вичерпується агротехніка виховання гібридних сіянців, тут вказані лише основні її положення. Повсякденні спостереження за розвитком рослини підказують в кожному випадку необхідні заходи удосконалення агротехніки для конкретних умов, в яких ведеться селекційна робота.

Для посадки гібридних сіянців потрібно вибирати відкриті місця, а не захищені ділянки з більш теплим мікрокліматом. Важливо, щоб гібридний розплідник знаходився в типових для даного району кліматичних умовах. Грунт підготовляють так само, як для пристенной культури винограду, але при цьому обов'язково вносять свіжий гній. Ділянка повинна бути забезпечений водою для поливів.

Висадка на постійне місце

Посадку сіянців на постійне місце біля стін і альтанок роблять навесні. Відстань в ряду між кустамі- 1,25 метра (в подальшому густота стояння рослин буде зменшуватися в результаті вибракування неморозостійких сіянців). На відкритому місці напрямок ряду повинно бути з півночі на південь. Якщо висаджують сіянці не в один, а в кілька рядів, відстань між рядами повинна становити 1,5 метра. Неправильно чинять ті, хто для збільшення числа рослин загущающих посадку сіянців. Загущена посадка - це перше порушення умов гарного харчування рослин і вирощування потужних кущів.

Після того як на плантажну канавках зроблена розбивка і намічені місця посадки, копають ямки глибиною в 60 сантиметрів і по дну розтрушують 200 грамів гранульованого суперфосфату. Вийняті з підвалу сіянці оглядають, зрізи на коренях оновлюють. Якщо є кілька однорічних пагонів, залишають тільки один, на всю його довжину, інші зрізають. Після цього приступають до посадки.

Садити потрібно так, щоб коренева шийка (місце переходу коренів в втеча) перебувала на глибині 50 сантиметрів. Якщо втечу довше 50 сантиметрів, то після посадки і поливання ямку засипають повністю, а виступаючу над землею частина втечі підв'язують до кілка. Якщо довжина пагона менше 50 сантиметрів, після посадки і поливання ямку закопують в повному обсязі, а лише на довжину втечі, залишивши незакопані дві верхніх нирки. Восени, коли виросте і одеревенеет новий втечу, ямку закопують повністю.

У перший же рік після посадки на постійне місце багато сіянці дуже сильно ростуть і можуть дати приріст однорічних пагонів по 2-3 метра. Якщо гібридні сіянці посаджені не у стін і альтанок, потрібно в перший же рік встановити шпалеру. Висота її повинна бути 2-2,5 метра, щоб розташувати на ній пагони і надалі сформувати з них високі стовбури куща. Протягом першого літа потрібно дати дві-три підгодівлі, підв'язати зелені пагони, здійснити заходи боротьби з мільдью. У південних районах закривати сіянці на зиму не слід, а в північних і, особливо, в північно-східних областях в першу зиму однорічні лози слід прикривати, але з другої зими (після посадки на постійне місце) закривати їх ніде не потрібно.

Гібридні сіянці підрізати так само, як пристінні і альтанковий кущі, але спочатку, щоб не перевантажити насіннєві рослини, потрібно залишати по одному і тільки у дуже сильних - по два ствола.

На другий і третій рік сіянці вступають в плодоношення, а разом з цим настає новий відповідальний період в селекційній роботі - період відбору.

відбір

Відбір на морозостійкість робить сама природа в морозні зими. Відбір на якість плодів і на врожайність виробляє селекціонер. По-перше, вибраковують все гібридні сіянці з чоловічими квітками. Далі, протягом трьох-чотирьох років, ретельно спостерігаючи за врожайністю, якістю ягід і морозостійкістю залишилися кущів, відбирають найкращі гібриди для розмноження.

Кущі, вирощені з живців, взятих з насіннєвого виноградного рослини, нерідко відрізняються від нього за цілою низкою ознак. Тому кущі, отримані з живців будь-якого відібраного гібридного сіянця, потрібно знову ретельно перевіряти на морозостійкість, якість ягід і врожайність. Якщо перевірка показала, що ознаки, за якими відібраний гібрид, залишаються такими ж у його потомства, вирощеного з живців, або навіть посилилися, то можна вважати, що отриманий новий хороший сорт. Залишається дати йому назву і приступати до масового його розмноження.

Підвищувати морозостійкість існуючих сортів можна шляхом клоновій селекції.

Під впливом умов у виноградної лози можуть змінитися ті чи інші властивості, а ці зміни нерідко можуть передаватися у спадок при вегетативному розмноженні. Буває і так, що не весь кущ змінюється, а тільки окремі його пагони. Досить часто ці зміни можуть бути корисні для людини. Відбираючи для розмноження кущі або пагони з ознаками, що змінилися в корисну для людини сторону, можна отримати поліпшені сорти. Це і є клонова селекція.

У виноградарстві відомо багато сортів з цінними господарськими властивостями, які отримані в результаті відбору змінилися пагонів і кущів. Якщо змінені пагони розмножують живцями, виходять так звані клони, яким нерідко дають нові назви і вважають їх новими сортами. Так, шляхом народної селекції, були створені відомі в усьому світі сорти винограду Шасла рожева, Шасла мускатна, Піно білий, Піно сірий, Чауш рожевий і інші.

У певних кліматичних і агротехнічних умовах може відбуватися зміна виноградних лоз в сторону підвищення їх морозостійкості. Розмножуючи ці лози, вирощуючи їх вегетативне потомство в умовах, що сприяють підвищенню морозостійкості, і застосовуючи повторюється відбір, можна отримати морозостійкий клон гарного сорту.

Відбір роблять після суворої зими з сильними, тривалими морозами. У цих випадках навесні кущі не підрізають до набрякання бруньок. Коли нирки починають набухати, оглядають лози. В цей час легко відрізнити пагони, добре перенесли морози, від пошкоджених. На пагонах, пошкоджених морозами, нирки не набухають і при натисканні пальцем легко відпадають. На місці відпало нирки виявляється чорна цятка. Однак наявність набряклих бруньок ще не є достатньо переконливим доказом того, що втеча добре переніс морози. Потрібно оглянути ще кору. Для цього роблять невеликий зріз так, щоб лише злегка зачепити живу тканину кори. Якщо при цьому виявляється кора яскраво-смарагдового кольору, значить втеча не пошкоджений. Якщо ж колір у неї темно-зелений з переходом в бурий, то це показує, що втеча пошкоджений морозами.

Після цього відбирають ті кущі, на яких морози зовсім не пошкодили пагонів або пошкодили лише незначну їх частину. На таких кущах відбирають кращі лози, зрізають з них живці і висаджують в шкілки для вкорінення. З шкілки відбирають найсильніші, добре окоренной саджанці і висаджують на постійне місце.

Якщо проводити так відбір після кожної суворої зими, можна в кожному наступному вегетативному потомство підвищувати морозостійкість кущів. Але в практиці так ніколи не надходять. Живці європейських сортів заготовляють зазвичай з осені, побоюючись, що лози будуть пошкоджені морозами і навесні їх можна буде використовувати для посадки. Так як заготовлені з осені живці зберігаються в підвалі або траншеях, то їх відбір на морозостійкість абсолютно виключається. Це неминуче в умовах промислового виноградарства колгоспів і радгоспів, де кущі європейських сортів на зиму треба шукати людину. Але в умовах пристенной і альтанковий культури, де кущі на зиму залишаються неукритих, виноградарі-аматори можуть вести відбір на морозостійкість. На жаль, і вони цього не роблять.

Для відбору лоз на морозостійкість можна скористатися також ранніми осінніми та пізніми весняними заморозками. Спостерігається, що після ранніх осінніх заморозків на більшій частині пагонів листя гинуть, але на деяких вони залишаються абсолютно неушкодженими. Такі пагони, з непошкодженими листям, треба відзначити і спостерігати за ними наступної весни, особливо в тому випадку, якщо зима була морозна. Якщо вони добре перезимували, доцільно їх взяти для розмноження.

Клопова селекція

Пізні весняні заморозки пошкоджують молоді зелені пагони, які в більшості випадків гинуть повністю або ж у них замерзають верхівки. Однак невелика частина пагонів (іноді 2-3 на кущі) все ж залишається неушкодженою. Такі пагони також потрібно відзначити і заготовити з них живці.

Вважається, що нирки і однорічні пагони європейських сортів винограду починають пошкоджуватися при температурі нижче -22 °, триваючої більше 6 годин, а при більш низьких температурах пошкоджується і багаторічна деревина.

Наші багаторічні спостереження за альтанковий кущами винограду показали, що лози європейських сортів, дійсно, починають пошкоджуватися при морозах близько -22 °, але ступінь пошкодження окремих кущів і лоз різна. У той час як одні мають сильні морозні ушкодження, інші залишаються неушкодженими або пошкоджуються мало. В Одесі в окремі роки морози доходять до -35 °. Після таких суворих зим ми спостерігали багато пристінних і альтанковий кущів європейських сортів винограду, які майже не зазнали пошкоджень морозами. Це властивість витримувати низькі температури може бути закріплено і посилено у вегетативному потомство повторюваним спрямованим відбором.

Потрібно сказати, що таку клонову селекцію можна вести по всій території України. Всюди слід користуватися будь-яким представляющимся випадком зробити відбір лоз на стійкість до морозів.

Широка участь в цій роботі любителів-виноградарів може зіграти дуже велику роль в справі створення морозостійких високоякісних сортів винограду.